Cтаття директора Офісу реформ у Миколаївській області Валентина Бойко

… Розумію, що переді мною не аудиторія політологів, відтак свою позицію доведу якомога простою мовою.

Що таке централізація? Централізація, це коли майже всі ресурси, що забезпечують життєдіяльність в країні знаходяться в руках центральної влади. Це коли люди, прагнучи вирішити питання місцевого значення, такі як ремонт ганку та сходів у школі, ремонт клаптика дороги, налагодження освітлення вулиці, вивезення сміття тощо  звертались до ....... не повірите до кого!!! - до Президента України!

Саме так, до Президента! Авторитетно вам про це заявляю, оскільки три роки очолював Приймальню Президента України в Миколаївській області з 2005 по 2007 рік.  Вся ця людська біль щодня проходила через мої руки у вигляді десятків й сотень звернень, що свідчило про  безпорадність і недієздатність місцевої влади, особливо на рівні села, селища, районного міста, де досі у людей зневіра у власні сили і можливості.
  
Проте, хіба ж люди винні у тому, що тільки у такий спосіб можна було вирішити проблеми громади, бодай чудово знають, фінансові, майнові ресурси - у ЦЕНТРІ.  Повноваження так само. Де гроші, там і повноваження!

ЦЕНТРОМ міг бути район, це могла бути область, Уряд чи Президент, залежно від масштабу проблем. Але чомусь не сільська і не селищна рада (хоча там мали б вирішуватись більшість з проблем), не сільський і не селищний голова, який за визначенням у хронічній ситуації безгрошів'я був приниженою, залежною від центральної влади людиною. Все, що залучалось у громаду - давалось йому через  образливу позу "людини з протягнутою рукою". Звідси і притаманний нашому суспільству суцільний патерналізм, очікування того, що все спустять з "гори", звідси і адміністративний ресурс, звідси і розуміння, що всі питання вирішуються виключно "на горі", - хоч гопки скач!!!

Для простої людини, яка проживала у селі, хто після цього була держава? Монстр? Ні, гірше - Кат! І у такий спосіб роками нівелювалась, руйнувалась українська державність. Держава в очах простої людини у всьому була винна, як та невістка в українському фольклорі! Адміністраторам, управлінцям  нав'язувалась така собі поведінка хитруватості, української меншовартості, шароварщини, відсутність гідності. Бути сумлінним, вимогливим, - якщо не каралось, то висміювалось... Хіба не так?

Невже не зрозуміло, що право на амбіції мають ті, у кого є гроші і ресурси, якщо все в ЦЕНТРІ, а "знизу" в громадах - нічого, то звідки могли взятися у людей здорові українські амбіції! Повну версію статті читати ТУТ