Сьогодні громади працюють в умовах високого адміністративного навантаження: підготовка до відновлення, управління значними фінансовими ресурсами, залучення інвестицій. Всі ці процеси супроводжуються ризиками втрати довіри та підвищеним соціальним запитом до прозорості та підзвітності. Особливо це актуально в контексті відбудови інфраструктури, роботи з міжнародними коштами, розвитку партнерств з місцевим бізнесом, покращенням процесів надання соціальних та комунальних послуг. Налагоджена система запобігання корупції забезпечує здатність громади управляти складними процесами прозоро та прогнозовано. Без системного підходу до управління ризиками навіть сильні громади стикаються з неефективними рішеннями, конфліктами інтересів, втратами ресурсів та зниженням рівня довіри жителів.

Нещодавно Національне агентство з питань запобігання корупції (Національне агентство) презентувало Примірну антикорупційну програму місцевої ради – інструмент, який систематизує підхід до управління корупційними ризиками на рівні громад і є базовим у розробці антикорупційних програм для сільських, селищних та міських рад. Водночас важливо зазначити, що відповідно до положень Закон України «Про запобігання корупції» обов’язок щодо розроблення та затвердження антикорупційних програм поширюється не на всі органи місцевого самоврядування.

Статтею 19 Закону визначено перелік органів та юридичних осіб, для яких розроблення антикорупційних програм є обов’язковим. Для інших органів місцевого самоврядування впровадження антикорупційної програми має рекомендаційний характер і здійснюється на основі політичної волі та затверджується переважно рішенням ради.

Однак рекомендації Національного агентства та міжнародних партнерів, все ж таки, визначають, що громадам варто інвестувати час і ресурси у впровадження антикорупційної програми, навіть якщо це не є прямою законодавчою вимогою. Адже цей інструмент забезпечує прозорість у процесі управління публічними ресурсами.

За результатами дослідження «Сприйняття доброчесності в органах місцевого самоврядування», антикорупційна програма з реєстром корупційних ризиків у 2024 році була затверджена лише у 41,8% громад, ще 19,2% перебували в процесі розробки, тоді як 39% громад взагалі не мали такої програми.

Це означає, що у більшості громад антикорупційна політика або відсутня, або не є завершеною та системною. Навіть там, де програма формально існує:

• майже у 20% випадків вона не оприлюднена або про неї не знають працівники та громадськість;
• лише у 31,9% громад громадськість залучалась до її обговорення.

Такі показники свідчать про те, що антикорупційна діяльність часто залишається формальною і вона не інтегрована в процеси управління громадою. Один із ключових бар’єрів для громад у впровадженні системи запобігання корупції завжди була відсутність типової антикорупційної програми, адаптованої до ОМС.  Примірна антикорупційна пропонує не лише структуру програмного документа, а й інструментарій до його розробки, а саме:

• логіку формування політики доброчесності, та її інструменту – антикорупційної програми;
• алгоритм оцінювання та управління корупційними ризиками;
• шаблони та форми для оцінювання корупційних ризиків;
• приклади реєстрів корупційних ризиків;
• галузеві орієнтири, які можуть бути адаптовані до контексту конкретної громади.

З практики роботи з органами місцевого самоврядування, можна визначити, що вже зараз можуть робити громади для розбудови доброчесного середовища:

1. Встановити ключові показники ефективності антикорупційної роботи

Антикорупційна робота в органах місцевого самоврядування має здійснюватися з орієнтацією на досягнення вимірюваних результатів. У межах підходу OKR важливо визначати ключові показники ефективності, які відображають не лише виконання заходів, а реальні зміни в процесах і зниження корупційних ризиків. Йдеться не про формальні показники, такі як кількість розроблених документів або проведених заходів, а про результати, які можна виміряти та оцінити в динаміці.

Такими показниками можуть бути, зокрема: підвищення прозорості прийняття рішень через збільшення кількості застосованих інструментів громадської участі (партисипації) та розширення залучення громадськості до процесів прийняття рішень у громаді; скорочення кількості порушень, виявлених під час перевірок або самооцінки ефективності антикорупційної роботи; впровадження цифрових рішень та підключення органу місцевого самоврядування до відкритих реєстрів; запровадження чітких процедур та своєчасне реагування на повідомлення про можливі порушення.

Визначення таких показників дозволяє органу місцевого самоврядування оцінювати ефективність антикорупційної роботи, відстежувати зміни та приймати управлінські рішення на основі даних, а не формального звітування.

2. Почати не з антикорупційної програми, а з аналізу середовища та оцінювання корупційних ризиків

Найпоширеніша помилка в органах місцевого самоврядування – спроба одразу розробити антикорупційну програму або план антикорупційної роботи. Водночас правильний початок розбудови системи запобігання корупції – це аналіз середовища громади та оцінювання процесів, у яких можуть виникати корупційні ризики. Йдеться про розуміння того, як приймаються рішення, розподіляються ресурси, здійснюються закупівлі, надаються адміністративні, соціальні, комунальні послуги та взаємодіють різні підрозділи. Саме на цьому етапі визначаються найбільш вразливі точки, які потребують змін. Важливо забезпечити визначення насамперед ризиків із високим та критичним рівнем, що дозволяє уникнути формального наповнення реєстру малозначними ризиками та сприяє виявленню реальних проблем громади. Формальне визначення малозначних ризиків із низьким рівнем ймовірності може призвести до приховування реальних проблем громади та регіону, зниження ефективності антикорупційної роботи органу місцевого самоврядування.

Антикорупційна програма, яка ґрунтується на такому аналізі стає не формальністю, а інструментом управління ризиками.

3. Залучити команду, а не делегувати одному антикорупційному уповноваженому

Розробити антикорупційну програму мало, треба забезпечити її впровадження та моніторинг виконання. І відповідальним за цей процес є уповноважений з питань запобігання корупції (антикорупційний уповноважений). Ця посада досить часто сприймається як функція контролю. Але в сучасній моделі управління корупційними ризиками його роль значно ширша – це координатор процесу розбудови доброчесного середовища громади.

Саме він організовує процес оцінювання корупційних ризиків, залучає структурні підрозділи до їх аналізу, забезпечує методичну підтримку працівників органів місцевого самоврядування, депутатів міської ради, громадськості, супроводжує процес формування реєстру корупційних ризиків та плану заходів з їх мінімізації, розробляє та супроводжує процес впровадження антикорупційної програми.

Ключова цінність антикорупційного уповноваженого не в перевірках, а в здатності поєднати управління, аналітику і практичні рішення у сфері розбудови доброчесного середовища громади.

Разом з тим, оцінка корупційних ризиків, розробка антикорупційної програми та її впровадження не може бути відповідальністю однієї людини. Це робота всієї управлінської команди: голови місцевої, районної, обласної ради; профільних заступників; керівників підрозділів; керівників комунальних підприємств; представників депутатського корпусу та громадськості. Саме вони найкраще знають процеси та можуть визначити реальні корупційні ризики в процесах. Їх включеність у процеси антикорупційної роботи дозволяє забезпечити їх ефективність та перехід від хаотичної до керованої моделі управління корупційними ризиками та розбудови доброчесного середовища громади.

4. Затвердження антикорупційної програми та її інтеграція в діяльність органу місцевого самоврядування і серед зацікавлених сторін

Антикорупційна програма має бути інтегрована в систему управління органу місцевого самоврядування, а не залишатися формальним документом. Її ефективність значною мірою залежить від підтримки депутатського корпусу та готовності депутатів брати участь у формуванні й реалізації антикорупційної політики громади. Водночас важливо враховувати, що затвердження антикорупційної програми та пов’язаних із нею документів безпосередньо залежить від рішень депутатів місцевої ради. Відповідно до статті 59 Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» рішення ради приймаються на її пленарних засіданнях після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, якщо інше не передбачено законом.

Це означає, що реалізація антикорупційної політики в органах місцевого самоврядування має колегіальний характер і потребує активної позиції депутатського корпусу під час прийняття рішень, зокрема щодо затвердження антикорупційних програм, внутрішніх положень та інших програмних і організаційних документів у сфері запобігання корупції.

У цьому контексті важливим завданням є системна комунікація голови та адвокація серед депутатів місцевої ради, спрямована на формування розуміння значення антикорупційної програми як інструменту управління ризиками та розвитку громади.

Антикорупційна програма працює ефективно лише тоді, коли вона стає частиною щоденних управлінських процесів, а не окремим формальним документом. З цією метою доцільно забезпечити:

• включення заходів антикорупційної програми до планів роботи органу місцевого самоврядування та його виконавчих органів;
• узгодження заходів програми зі стратегічними та програмними документами громади;
• регулярний перегляд корупційних ризиків та оновлення заходів реагування;
• проведення навчання працівників і депутатів місцевої ради з питань запобігання корупції;
• включення питань доброчесності до комунікаційних стратегій громади;
• інформування громадськості про заходи запобігання корупції через офіційний вебсайт та інші канали комунікації.

Сьогодні впровадження антикорупційної програми – це вже не питання формальної вимоги, це питання управлінської зрілості органу місцевого самоврядування та готовності розбудовувати доброчесне середовище громади за міжнародними стандартами. Громади, які починають цей процес вже сьогодні, отримують стратегічну перевагу через підвищення довіри, розвиток партнерств з місцевим бізнесом, міжнародними партнерами та інвесторами.