Майже всі українські громади сьогодні мають генератори. Але лише кожна п’ята громада працює за затвердженим планом енергетичної стійкості. Такий парадокс виявили аналітики Центру розвитку інновацій (ЦРІ) під час дослідження енергостійкості, проведеного серед 133 громад із 24 областей України.

Результати засвідчують, що громади навчилися реагувати на відключення електроенергії, створювати резерви та визначати критично важливі об’єкти. Проте перехід від аварійних рішень до системного управління енергетичною стійкістю ще триває. Багато рішень досі ухвалюються ситуативно, а довгострокове планування залишається радше винятком, ніж правилом.

Планування залишається слабкою ланкою

Одним із показових результатів дослідження стало те, наскільки мало громад мають стратегічне бачення власного енергетичного розвитку. Лише близько 22% уже працюють за затвердженими планами енергетичної стійкості, решта або лише готують такі документи, або взагалі обходяться без них.

 

 

Значна частина рішень ухвалюється реактивно, після виникнення проблеми, а не для її попередження. За таких умов складніше визначати пріоритети, залучати донорське фінансування та планувати модернізацію інфраструктури на кілька років уперед.

Особливо гостро ця проблема постає у невеликих громадах, які мають обмежені власні ресурси, але водночас найбільше залежать від зовнішньої підтримки.

Вразливість починається не з мереж, а з будівель

Коли йдеться про енергостійкість, увага зазвичай зосереджується на генераторах, підстанціях чи лініях електропередач. Проте результати дослідження демонструють, що варто звернути увагу на суттєві втрати енергії в будівлях.

 

 

Майже 60% учасників дослідження назвали недостатню теплоізоляцію серед найбільших викликів. Це свідчить про те, що значна частина шкіл, дитячих садків, лікарень та інших комунальних об’єктів залишається енерговитратною.

Фактично громади втрачають енергію ще до того, як починають думати про її резерви. Якщо будівля споживає надмірну кількість тепла через застарілі конструкції, жоден генератор не зробить її по-справжньому стійкою. Що більше енергії потрібно для роботи об’єкта, то складніше забезпечити його автономність у кризових умовах.

Ситуацію ускладнює і брак якісних даних. Понад 80% опитаних громад або взагалі не проводили енергоаудит комунальних будівель, або охопили ним лише незначну частину об’єктів. Це означає, що багато громад не знають точно, де саме втрачають найбільше енергії та, які інвестиції дадуть найвідчутніший результат.

Школи, лікарні та водопостачання – головні пріоритети

Попри різний розмір і досвід громад, їхні відповіді щодо критичної інфраструктури виявилися схожими. Найбільш вразливими об’єктами респонденти називали заклади освіти, системи водопостачання та медичні установи.

 

 

Саме навколо цих об’єктів громади бачать майбутні острови стійкості, тобто локальні енергетичні вузли, здатні функціонувати навіть під час тривалих перебоїв з електропостачанням.

Для держави та міжнародних партнерів це важливий сигнал. За обмежених ресурсів пріоритетом мають бути інвестиції не лише в окремі будівлі, а насамперед у системи життєзабезпечення, від яких залежить функціонування громади загалом.

Генератори стали нормою, але цього вже недостатньо

Після масованих атак на енергетичну інфраструктуру генератори фактично стали символом стійкості громад. Сьогодні ними забезпечені 97% опитаних муніципалітетів.

Проте генератори залишаються лише першим рівнем захисту. Вони допомагають пережити відключення, але не забезпечують енергетичної незалежності та потребують пального, технічного обслуговування та постійних витрат.

Більше того, понад 40% громад уже називають нестачу пального одним із серйозних викликів. Це свідчить про те, що нинішня модель енергетичної стійкості значною мірою залишається реактивною.

Чим довшою стає криза, тим сильнішою є залежність від зовнішніх поставок ресурсів. Саме тому дедалі актуальнішим стає перехід до гібридних рішень, які поєднують локальну генерацію, системи накопичення енергії та сучасні інструменти управління споживанням.

Без даних неможливо управляти енергетикою

Ще один важливий висновок дослідження Центру розвитку інновацій стосується енергоменеджменту. Більшість громад досі не використовують цифрові системи моніторингу енергоспоживання. Автоматизований облік, диспетчеризація та аналітика залишаються радше винятком, ніж стандартною практикою.

Проблема полягає не лише у відсутності технологій, а й у нестачі фахівців. Лише 10,5% громад мають штатного енергоменеджера. У більшості випадків ці функції виконують працівники, для яких енергетика є лише одним із багатьох напрямів роботи.

У результаті громади часто не можуть точно відповісти на базові запитання: які об’єкти споживають найбільше енергії, де втрати є найвищими та які інвестиції забезпечать найкращий ефект. Без якісного обліку та аналітики навіть значні вкладення можуть виявитися менш ефективними, ніж очікувалося.

Головний бар’єр – гроші, але не тільки вони

Коли аналітики Центру розвитку інновацій запитали у громад  про найбільші перепони для підвищення енергостійкості, відповідь була однозначною. Понад 90% респондентів назвали головним викликом брак фінансування. Майже 70% зазначили, що наявні ресурси покривають менше четвертої частини від реальних потреб.

 

 

Водночас проблема не зводиться лише до грошей. Серед найпоширеніших запитів громад є підтримка у залученні фінансування, допомога з розробкою стратегій, навчання персоналу, доступ до технічної експертизи та можливості для обміну практичним досвідом.

Це один із найважливіших висновків дослідження. Громади потребують не лише обладнання чи окремих інвестиційних проєктів. Вони потребують інструментів, які дозволять самостійно планувати свій розвиток, управляти ресурсами та реалізовувати складні енергетичні проєкти.

Від реагування до системної стійкості

Загалом українські громади добре усвідомлюють свої ризики та пріоритети. Вони знають, які об’єкти необхідно захищати насамперед, зацікавлені у розвитку локальної генерації та готові впроваджувати нові підходи до управління енергетикою. Однак між розумінням проблеми та можливістю її вирішити все ще існує розрив.

Тому команда Центру розвитку інновацій спільно з EDIH «Kyiv HiTech» працюють над рішеннями, які допомагають громадам перейти від хаотичної стабілізації енергопотреб до справжньої енергетичної стійкості. Йдеться не лише про впровадження окремих технологій, а й про комплексний підхід до планування, управління енергетичними ресурсами та розвитку локальної генерації. Партнери готові ділитися успішним досвідом застосування інноваційних інструментів і рішень, які вже довели свою ефективність на практиці та можуть бути масштабовані в українських громадах.

Тож, наступний етап розвитку енергетичної стійкості громад полягатиме не стільки у закупівлі нового обладнання, скільки у переході до системного управління енергією. Планування, енергоефективність, якісні дані, підготовлені фахівці та доступ до фінансування стають такими ж важливими ресурсами, як генератори чи сонячні панелі.

Від врахування усіх цих пунктів залежатиме, чи зможуть українські громади не лише переживати енергетичні кризи, а й забезпечувати стабільний розвиток в умовах тривалих безпекових викликів.