Глеюватська громада на Дніпропетровщині розташована всього в 15 хвилинах від міста Кривий Ріг. Для багатьох це означало б неминучий відтік молоді до великого міста, проте тут вирішили діяти на випередження. У громаді переконані: профорієнтація – це не просто про поклик душі, а про економічне виживання цілої громади.

«Сьогодні профорієнтація – це питання того, хто завтра працюватиме в нашій лікарні, школі чи на полі. Возити дітей зараз на екскурсії та запроваджувати новий курс – значно дешевше, ніж потім шукати чужих людей і залучати їх у громаду мільйонними вкладеннями. Якщо ми не дамо дітям змогу самореалізуватися вдома, це зробить інша громада або навіть інша країна», – наголошує Дмитро Гурєєв, перший заступник Глеюватського сільського голови.

Завдяки співпраці зі Швейцарсько-українським проєктом DECIDE, Глеюватська громада стала прикладом того, як співпраця освіти, влади та бізнесу дає реальні результати. Про те, як маленькій громаді вдається конкурувати з містом, чому аграрії готові оплачувати навчання молоді та як працює кар’єрне дорадництво в умовах війни – читайте в нашому матеріалі.

Від окремих заходів до системного підходу

Шлях до профорієнтації в Глеюватці розпочався ще у 2020 році. Близькість до великого міста та підготовка до реформи старшої профільної школи, яка з 2027 року передбачає функціонування у громаді лише гімназій, спонукали місцевих освітян шукати відповіді на важливе запитання: як допомогти дітям усвідомлено обирати подальший освітній і професійний шлях після завершення 9 класу? Громада власними силами організовувала поїздки для школярів у заклади професійної освіти та ЗВО, намагаючись показати різні кар’єрні шляхи.

 

Учні гімназії у Криворізькому гірничому коледжі

 

До того ж зміна підходів до профорієнтації стала життєво необхідною через кардинальні зрушення на ринку праці. Війна та мобілізація створили величезний кадровий дефіцит. З понад 6 тисяч населення Глеюватської громади близько 500 чоловіків нині захищають країну у війську. Не вистачає вчителів, лікарів, є величезний запит на фахівців у гірничовидобувній та агропромисловій сферах.

Проте саме співпраця з проєктом DECIDE допомогла перетворити ці інтуїтивні кроки на системну роботу та дала нові дієві інструменти.

«Ми працювали над цим питанням і раніше, але тепер у нас є розуміння структурованості. Ми чітко побачили свої плюси та мінуси в роботі. До цього ми теж возили дітей на підприємства й навіть до Києва. Але завдяки проєкту все стало відбуватися ширше, яскравіше і значно професійніше. З’явився механізм: як прийти до роботодавця, як правильно налагодити з ним контакт, як допомогти дітям виявити свої сильні сторони», – пояснює Наталя Негара, начальниця відділу освіти, молоді, спорту, культури та туризму Глеюватської громади.

 

«Тест-драйв» професій

«Ми хочемо, щоб дитина ще у 5–8 класі відчула професію «на дотик». Профорієнтація – це про те, щоб дати шанс спробувати і вчасно зрозуміти: «це моє» або «це не моє». Ми пробуємо налагодити контакти з роботодавцями так, щоб це були не просто ярмарки професій, а реальні маршрути, де діти бачать роботу зсередини. Крок до отримання вищої освіти завжди буде доступний, але важливо розуміти, як дитині вибудувати свою траєкторію вже після 9-го класу, показати їй усе, що є у нас у громаді, з практичної точки зору. Щоб дати дитині вибір», – пояснює Наталя Негара.

Одним із найяскравіших досвідів стала поїздка учнів 8–9 класів до Криворізького гірничого коледжу. Там підлітки потрапили не на звичайну лекцію, а в сучасні лабораторії:

• Електротехнічний центр: де школярі вчилися підключати реальне обладнання та розетки (що, як виявилося, є викликом навіть для дорослих).
• Smart Energy Lab: де дітям показували принципи побудови сонячних електростанцій.
• Центр зварювальних технологій: тут учні працювали на спеціальних симуляторах. Підлітки виконували зварювальні шви та спостерігали за лазерним вирізанням деталей.

Тетяна Арама, кар’єрна радниця Глеюватської гімназії, згадує, що емоції зашкалювали:

«Діти були в захваті, всю дорогу в автобусі обговорювали: у кого вийшов ідеальний шов, а хто зміг розібратися зі схемою. Але, здається, ми – вчителі та радники – були в ще більшому захваті. Для нас це теж відкриття, на якому рівні зараз може бути профтехосвіта».

Також діти були вражені екскурсією до Національного університету біоресурсів. Сьогодні в планах Глеюватки – розширити коло локальних екскурсій. Зокрема, налагодити системні візити до:

• Місцевих агрофірм і господарств, де дітей чекає знайомство із сучасним землеробством, садівництвом та птахофермою.
• Амбулаторій – щоби показати роботу стоматологічних кабінетів, лабораторій та навіть роботу з УЗД-апаратами.
• Підприємств із потужною спецтехнікою, де дівчата та хлопці зможуть спробувати себе за кермом сучасного технологічного транспорту.

 

Учні гімназії у НУБІБ, Київ

 

Окремий фокус громада робить на інклюзивності. Тут шукають шляхи профорієнтації для дітей і дорослих із особливими освітніми потребами.

 

Кар’єрний радник – ментор, а не просто вчитель

Щоб система працювала, мало просто возити дітей на екскурсії – потрібно мати фахівців, які допоможуть учням осмислити цей досвід, пов’язати його зі своїми інтересами й побачити можливі освітні та професійні траєкторії. Завдяки проєкту DECIDE у Глеюватській громаді з’явилися кар’єрні радники, які пройшли спеціальне навчання. Це педагоги, які тепер дивляться на вибір професії через потенціал дитини.

Директорка Глеюватської гімназії Анна Шевченко розповідає, що з наступного навчального року курс «Професії» у гімназії впроваджуватимуть як окремий факультатив.

«Ми вже зараз використовуємо додаткові години та виховні заходи, щоб заохочувати дітей. Визначаємо: комусь більше подобається працювати з комп’ютером, а комусь – створювати щось руками. Минулого року наші дівчата їздили в будівельний ліцей і там на симуляторах пробували керувати краном. Коли вони сідають у кабіну і вантажать щось – це ламає всі стереотипи про «чоловічі» та «жіночі» професії. Вони в захваті, бо бачать, що в житті немає нічого неможливого», – ділиться Анна Шевченко.

 

Учні гімназії у Криворізькому гірничому коледжі

 

Кар’єрна радниця Вероніка Коробійчук зазначає, що головний виклик сьогодні – не просто дати інформацію, а втримати мотивацію підлітків, яка через війну чи дистанційне навчання часто «губиться».

«Ми вчимося правильно комунікувати з дітьми, бо серед них є як відкриті, так і дуже замкнені. Використовуємо різноманітні інструменти, щоб зрозуміти: де дитина “йде” за покликанням самотужки, а де дитині треба допомогти спрямувати інтереси, бо вона не знає, чим займатиметься далі. Ми хочемо, щоб студентів, які кидають навчання на пів дорозі, стало якнайменше», – каже Вероніка.

Кар’єрна радниця Тетяна Арама додає: головне завдання курсу – зняти з підлітків страх перед помилкою. У 14–15 років важко обрати справу на все життя, тому вчителі вчать їх бути гнучкими.

«Я кажу дітям: не бійтеся щось змінювати. Навіть якщо ви вступите і зрозумієте, що це «не ваше» – це теж досвід. Важливо горіти своєю справою. Деякі наші дев’ятикласниці вже зараз закінчили курси бровистів чи нейл-майстрів і пробують себе в цьому. Я ними захоплююся! Мені 32 роки, і я сама готова постійно вчитися новому. Наш курс – це про те, щоб знайти своє покликання, а не просто піти туди, де багато платять», – пояснює Тетяна.

 

Чому бізнес готовий інвестувати в молодь

Успіх профорієнтації неможливий без зацікавленості роботодавців. У Глеюватській громаді місцевий бізнес – це не просто спонсор, а активний учасник освітнього процесу. Головний агроном агрофірми «Красний Забойщик» Володимир Полюхович на власному досвіді знає, як важливо вчасно побачити перспективу.

«Я сам пройшов шлях від сільської дев’ятирічки до магістратури в Києві. Проте раніше професія аграрія була непрестижною, а зараз це – цифрові технології, безпілотники, інженерна агрономія та складна логістика. Нам потрібні знаючі, думаючі люди. Ми часто стикаємося з тим, що випускники приходять необізнані, бо пішли вчитися «куди мама сказала», а потім зрозуміли, що це не їхнє. Навіть у такому випадку ми готові доучувати працівників самі», – розповідає Володимир.

Тож агробізнес у громаді пропонує молодим фахівцям не просто роботу, а соціальний пакет:

• Оплата навчання. Господарство готове платити за магістратуру працівників у провідних вишах.
• Службове житло. Створення умов для переїзду цілих сімей.
• Комплексне працевлаштування. Якщо до громади їде спеціаліст, роботу намагаються знайти і для чоловіка, і для дружини.

«Україна має колосальний аграрний потенціал, і село сьогодні – це не про занепад, а про сучасні технології. Ми готові відчиняти двері своїх підприємств, показувати техніку, давати спробувати свої сили. Щоб діти не просто чули слово «агроном», а розуміли, що це – престижна, високооплачувана й дуже драйвова робота вдома», – наголошує агроном.

Громада й сама показує приклад підтримки молодих кадрів. Наприклад, для нових спеціалістів місцевої амбулаторії тут запровадили бонус у 100 тисяч гривень та надають службове житло. Проте, як зізнаються в сільській раді, навіть такі фінансові стимули працюють не завжди через складну безпекову ситуацію в регіоні. Саме тому ставка на «виховання своїх», залучення місцевої молоді до місцевих підприємств, стала пріоритетною стратегією виживання та розвитку громади.

«До війни працівники шукали, де працевлаштуватися, а всюди чули: «Без досвіду не беремо, потрібно 3–5 років». Зараз ситуація кардинально інша: роботодавці шукають людей, хочуть оплачувати їм навчання, обіцяють житло. Тому наша роль сьогодні – не бути осторонь. Ми стали містком між дітьми, освітою та бізнесом, щоб синхронізувати запити підприємств із тим, чого навчають у школі», – зазначає Дмитро Гурєєв.

 

Учні гімназії у НУБІБ, Київ

 

Батьківський погляд: «Це допомога не лише дітям, а й нам»

Профорієнтація в Глеюватській громаді – це історія не лише про школу та бізнес, а і про спокій батьків. Адже саме вони часто стають першими «кар’єрними радниками», не маючи при цьому потрібних інструментів.

Тетяна Шляхова, мама чотирьох дітей, ділиться своїм досвідом: один її син уже став випускником, інший – ще навчається в початковій школі, а донька з особливими освітніми потребами вже давно закінчила школу. Тетяна зізнається: коли дитина в 7 класі запитує «куди мені йти?», батьки часто губляться.

«З погляду мами, профорієнтація і зокрема карʼєрне дорадництво – це просто супер. Це класно, коли дітям показують реальні професії, коли вони можуть спробувати себе в різних ролях ще до випуску. Це знімає величезний тягар із батьків. Особливо це важливо для дітей з інклюзією. Моя старша донька дуже хоче вчитися і здобути професію, але свого часу нам просто відмовляли в усіх коледжах. Тому те, що зараз громада шукає шляхи для соціалізації та навчання особливих дітей, – це велика надія для нас», – розповідає пані Тетяна.

 

Маленька громада – велика мотивація

Досвід Глеюватської громади довів: мотивація та чітка позиція керівництва важать більше за кількість населення.

 

Володимир Полюхович, Наталя Негара і Дмитро Гурєєв

 

Сьогодні громада успішно конкурує з містом за кадри, пропонуючи не лише високі зарплати, а й системну підтримку. Проте головним досягненням тут вважають зміну свідомості: школа – це, окрім усього, простір, де дитина починає свій професійний шлях.

«Ми не просто вчимося самі – ми своїм прикладом даємо поштовх навіть великим громадам і містам, – підсумовує Дмитро Гурєєв. – Наша позиція проста: якщо ми хочемо відбудувати країну, ми маємо знати, хто це буде робити. Профорієнтація – це про наше сьогодення. Це про те, щоб дитина бачила: у рідному селі можна бути самореалізованим, успішним і щасливим».

Марія Булейко (Марковська)