Під час форуму, присвяченому децентралізації як основі формування нової системи управління та місцевого розвитку, з особливою увагою слухали виступ почесного французького префекта, професора Інституту політичних досліджень Екс-ан-Прованс (Institut d’Etudes Politiques) Жана Фабра. Він доволі відверто розповів про плюси та мінуси інституту префектів на його батьківщині.

За словами Жана Фабра, префекти з’явилися під час Великої французької революції у 1789 році, коли Францію було поділено на 95 округів. На чолі кожного округу стояв префект, який мав практично необмежену владу. Однак у 1982 році були прийняті ґрунтовні зміни до Конституції, після чого розпочалася масштабна реформа децентралізації влади. Відтоді префекти стали лише контролерами за дотриманням органами місцевого самоврядування законності.

- Децентралізована країна живе за допомогою самоуправління, але разом з тим за цим самоуправлінням має бути жорсткий контроль, – зазначив Жан Фабр. – Про це прямо говорить  72-га стаття французької Конституції: «В адміністративно-територіальних утвореннях Республіки на представника держави, що представляє уряд, покладається забезпечення національних інтересів, адміністративного контролю та дотримання законності». Такими представниками на місцевому рівні є префекти.

Жан Фабр розповів, що у Франції префекти контролюють лише найважливіші рішення місцевого самоврядування, зокрема ті, що стосуються сфери послуг, будівництва, громадських закупівель, бюджету, правоохоронної сфери тощо. Контролю підлягають також рішення місцевих громад щодо виділення на будь-які цілі понад 10 тис. євро.

- Рішення, яке приймає орган місцевого самоврядування, передається до префектури і тільки після цього воно вступає у дію, – сказав Жан Фабр. – Префект перевіряє відповідність цього рішення законодавству, і якщо вважає, що такої відповідності немає, він висилає лист з пропозиціями внести до рішення певні зміни або взагалі відкликати його. Якщо протягом двох місяців орган місцевого самоврядування не вносить правки до цього рішення, префект може звернутися до суду. Але робить це вкрай рідко, бо префектура є не каральним, а насамперед дорадчим органом. Тому з 5 мільйонів щорічних випадків, коли, на думку префектів, органи місцевого самоврядування порушують закони Франції, у суді розглядаються заледве 50 тисяч, тобто близько 0,1%. Щоправда, 80% судових процесів виграють саме префекти. Якщо префект програє суд, для нього це є величезною ганьбою та особистою драмою. Адже він представляє державу і не має права на помилку.

Жан Фабр також зауважив, що у Франції є політичні партії, які вважають роботу префектів непотрібною, адже факти невідповідності рішень органів місцевого самоврядування законодавству першими зазвичай оприлюднюють не префекти, а преса. Проте професор переконаний, що префектів можна порівняти з відеокамерами на дорогах, які фіксують порушення правил дорожнього руху – одне з тисячі.

«Але якщо забрати такі відеокамери, кількість порушень зросте у десятки разів. Тому якби у нас не було префектів, Франції настав би кінець», – наголосив Жан Фабр.

Для того, щоб забезпечити неупередженість рішень префектів і зменшити можливий негативний вплив на них з боку органів місцевого самоврядування, кожних чотири роки контролерів за дотриманням законності переводять до інших регіонів країни.

Більше про майбутній інститут префектів в Україні є ТУТ