Для українських громад залучити міжнародне фінансування на відбудову школи, житла, водогону чи іншого інфраструктурного об’єкта - лише частина завдання. Не менш важливо підготувати проєкт, який відповідатиме вимогам фінансових партнерів, правильно провести закупівлю, розподілити ризики та забезпечити професійне управління будівництвом. Інакше навіть за наявності коштів громада ризикує отримати затримки, додаткові витрати або об’єкт, який не забезпечить очікуваного результату.

Саме цей взаємозв’язок між фінансуванням, якістю підготовки та кінцевим результатом став головною темою заходу «Від фінансування - до результату: міжнародні правила реалізації проєктів відбудови», який відбувся 29 жовтня 2026 року за участі представників органів державної влади, міжнародних фінансових інституцій, професійних інженерних організацій та практиків інфраструктурних проєктів.

Захід організувала громадська спілка «Міждержавна гільдія інженерів-консультантів» (МГІК), запросивши до участі представників Міжнародної федерації інженерів-консультантів (FIDIC), Європейської федерації інжинірингово-консалтингових асоціацій (EFCA), Світового банку, Банку розвитку Ради Європи та інших організацій.

 

 

На початку заходу президент FIDIC Альфредо Інглетті звернувся до представників МГІК, відзначивши роль Гільдії як національної асоціації FIDIC в Україні, і привітав учасників. Він наголосив на значенні професійних стандартів, інженерної відповідальності та взаємодії між замовниками, консультантами й підрядниками. За його словами, міжнародні контрактні підходи допомагають організувати реалізацію проєкту, визначити відповідальність сторін, управляти ризиками та створити механізми запобігання спорам.

Інфраструктуру, підкреслив Альфредо Інглетті, потрібно оцінювати за її впливом на якість життя людей. Тому інженерні рішення, управління проєктами та контрактні процедури мають забезпечувати довгостроковий результат.

У центрі обговорення опинився повний життєвий цикл інфраструктурного проєкту - від визначення потреби й підготовки інвестиційного рішення до закупівель, контрактування, будівництва та оцінки результату.

Для органів місцевого самоврядування ця дискусія має практичне значення: міжнародні партнери оцінюють не тільки потребу громади у фінансуванні, а й готовність замовника управляти проєктом, виконувати договірні зобов’язання та забезпечувати довгострокову роботу створеної інфраструктури.

 

Чому наявність фінансування ще не означає готовності проєкту

 

 

Відкриваючи професійну дискусію, Олександр Непомнящий, президент Міждержавної гільдії інженерів-консультантів, звернув увагу на проблему, яка супроводжує великі інфраструктурні інвестиції: між рішенням виділити кошти та введенням об’єкта в експлуатацію існує складний ланцюг взаємопов’язаних процесів.

Недостатня підготовка проєкту згодом ускладнює закупівлю, невдало обрана модель закупівлі призводить до проблем із контрактом, а незбалансований розподіл ризиків може обернутися додатковими витратами, претензіями та спорами.

Окремо він застеріг від формального використання міжнародних контрактних моделей. Застосування типового контракту FIDIC саме по собі не означає, що проєктом управляють за відповідними міжнародними принципами. Для цього потрібні чіткий розподіл функцій, незалежна інженерна компетенція, своєчасне ухвалення рішень та дієві механізми запобігання конфліктам.

Цю думку розвинув Євгеній Владіміров, виконавчий директор Міждержавної гільдії інженерів-консультантів.

Він запропонував оцінювати готовність інфраструктурного проєкту за чотирма взаємопов’язаними складовими: якістю підготовки, відповідністю закупівлі реальним потребам, системою управління та професійною спроможністю учасників.

Він пояснив, що підготовка проєкту повинна охоплювати не тільки документацію та джерело фінансування. Потрібно заздалегідь визначити технічні рішення, економічну доцільність, екологічні й соціальні вимоги, майбутні експлуатаційні витрати та можливі ризики.

Особливо актуальним це є для органів місцевого самоврядування і комунальних підприємств, які дедалі частіше реалізують інфраструктурні проєкти за міжнародні кошти, але не завжди мають достатню кількість фахівців для їхньої підготовки та супроводу.

Практичний висновок для громад: перш ніж шукати фінансування, варто визначити, чи має замовник достатню компетенцію для підготовки й реалізації проєкту та які професійні послуги необхідно залучити ззовні.

 

Публічні інвестиції: чому громадам потрібна підтримка вже на етапі підготовки

Наталія Козловська, заступниця Міністра у справах громад, територій та внутрішньо переміщених осіб України, наголосила, що відбудова має одночасно відповідати нагальним потребам людей і створювати передумови для довгострокового розвитку громад.

Серед пріоритетів вона назвала житло, водопостачання, теплопостачання, доступні соціальні послуги, безпеку, енергоефективність, стійкість інфраструктури та безбар’єрність.

За словами заступниці Міністра, реформа управління публічними інвестиціями запроваджує спільні підходи до стратегічного планування, ініціювання, підготовки, оцінювання та пріоритезації проєктів.

При цьому нагальна потреба відновити об’єкт ще не означає, що відповідний проєкт готовий до фінансування. Між цими двома станами необхідно провести аналіз альтернатив, оцінити соціально-економічний ефект, визначити модель реалізації, підготувати технічні рішення та оцінити ризики.

Наталія Козловська звернула увагу й на нерівність стартових можливостей громад. За наведеними нею даними, понад 60% українських громад мають менш як 10 тисяч мешканців. Для таких громад підготовка складної інвестиційної документації часто потребує додаткової технічної, методичної та професійної підтримки.

Вона наголосила на необхідності фінансувати не тільки будівельні роботи, а й підготовку проєктів. Без цього навіть критично важливі потреби можуть залишитися без реалізації.

Як приклад комплексного підходу заступниця Міністра навела спільний зі Світовим банком проєкт HOPE, що передбачає різні механізми відновлення пошкодженого житла.

За її інформацією, допомогу на ремонт частково пошкодженого житла вже отримали понад 160 тисяч домогосподарств. Інший компонент охоплює комплексні капітальні ремонти багатоквартирних будинків за участі громад як замовників. Для нього відібрано 62 кластери, що об’єднують 204 багатоквартирні будинки, зокрема в Бучі, Макарові, Миколаєві та Запоріжжі.

Цей приклад демонструє, що міжнародне фінансування може передбачати різні моделі реалізації залежно від характеру пошкоджень, складності робіт і спроможності замовника.

 

Закупівлі: чому найдешевша пропозиція може виявитися найдорожчим рішенням

Один із найважливіших для муніципальних замовників аспектів порушила Анна Артеменко, заступниця Міністра економіки та довкілля України.

Вона пояснила, чому під час закупівлі складних інфраструктурних робіт, проєктування та інженерно-консультаційних послуг орієнтація виключно на найнижчу ціну може призводити до неефективного використання коштів.

Помилки в проєктуванні, недостатньо якісне технічне завдання або неналежне управління контрактом можуть спричинити перегляд технічних рішень, затримки, додаткові роботи та збільшення вартості будівництва.

Тому, за її словами, важливо оцінювати не тільки початкову ціну договору, а й повну вартість життєвого циклу об’єкта, якість запропонованого рішення, майбутні витрати на експлуатацію та здатність виконавця досягти необхідного результату.

Це особливо стосується інтелектуальних професійних послуг, де замовник фактично купує компетенцію, досвід і здатність фахівців управляти ризиками.

Анна Артеменко також розповіла про нові закупівельні інструменти, передбачені законодавчими змінами, зокрема конкурентний діалог, процедури з переговорами, інноваційне партнерство, рамкові угоди, динамічні системи закупівель і спільні закупівлі.

Для громад такі механізми можуть бути важливими в різних ситуаціях. Наприклад, конкурентний діалог дає можливість опрацювати складні технічні рішення, коли замовник не може одразу визначити оптимальний спосіб задоволення потреби. Спільні закупівлі можуть бути корисними, коли кілька замовників мають однакові потреби.

Водночас заступниця Міністра підкреслила, що кожен інструмент повинен застосовуватися відповідно до предмета закупівлі, ринкових умов та вимог законодавства.

Окремо вона наголосила на необхідності готувати умови майбутнього контракту ще до оголошення закупівлі. Замовник повинен заздалегідь розуміти, як управлятиме ризиками, за яких умов допускатимуться зміни, як прийматиметься результат і якою буде відповідальність сторін.

Для місцевого самоврядування це означає, що закупівельна процедура має бути частиною загальної стратегії реалізації проєкту, а не окремою адміністративною дією.

 

Безпека критичної інфраструктури: від захисту об’єкта до безперервності послуг

 

 

Валерій Новак, директор Департаменту захисту критичної інфраструктури Адміністрації Держспецзв’язку, запропонував розглядати відбудову через здатність інфраструктури працювати в умовах постійних загроз.

На його переконання, Україна повинна створювати інфраструктуру нового покоління, яка не тільки ефективно функціонуватиме в мирний час, а й зможе витримувати кризові ситуації, зокрема військові атаки, кібератаки та техногенні загрози.

Валерій Новак наголосив, що стійкість не можна забезпечити лише встановленням додаткових захисних конструкцій після завершення будівництва. Вона має бути закладена в архітектуру, інженерні рішення та організацію роботи об’єкта ще на початку проєктування.

Спікер запропонував оцінювати інфраструктуру за її здатністю своєчасно виявляти загрози, протистояти їм, продовжувати роботу після пошкоджень та відновлювати функціонування.

Важливою стала його теза про зміну самого предмета захисту: кінцева мета полягає не стільки у збереженні окремої будівлі чи обладнання, скільки в забезпеченні безперервного надання критично важливих послуг.

Для громад це принципове питання. Стійкість систем водопостачання, теплопостачання, енергозабезпечення чи зв’язку варто оцінювати за тим, чи зможуть мешканці отримувати послуги навіть у разі пошкодження окремих елементів інфраструктури.

Серед необхідних підходів Валерій Новак назвав моделювання ризиків, комплексний фізичний і цифровий захист, резервування, диверсифікацію ресурсів та планування аварійного відновлення.

 

Що міжнародні фінансові інституції очікують від замовника

Позицію Світового банку представила Ольга Клименко, представниця команди із закупівель Світового банку в Україні.

Вона розповіла про підходи Банку до підготовки та реалізації проєктів, наголосивши на важливості закупівельної стратегії, реалістичного планування, оцінки ризиків і завчасної готовності документації.

Окрему увагу Ольга Клименко приділила ранньому залученню ринку. Такий підхід дає змогу ще до початку закупівлі краще зрозуміти можливості потенційних виконавців, отримати інформацію про технічні рішення та зменшити ризики, які можуть виникнути під час реалізації.

За її словами, Світовий банк також працює над розвитком спроможності установ, які впроваджують проєкти, надаючи їм консультаційну підтримку щодо закупівель і виконання контрактів.

Це важливий сигнал для муніципальних замовників: підготовка закупівлі повинна починатися задовго до оголошення тендера. Необхідно перевірити реалістичність строків, готовність технічної документації, ситуацію на ринку та здатність замовника супроводжувати майбутній договір.

Погляд іншої міжнародної фінансової інституції представив Константіно Лонгарес Барріо, представник Директорату технічних консультацій та моніторингу Банку розвитку Ради Європи (CEB).

Він наголосив, що готовність проєкту до фінансування не можна визначати лише за наявністю коштів або підписаного договору.

Важливо, щоб закупівельна модель відповідала особливостям проєкту, ризики були розподілені реалістично, а замовник мав можливості ухвалювати рішення, контролювати виконання та управляти змінами.

Спікер окремо звернув увагу на те, що консультанти, інженери та проєктні менеджери можуть забезпечувати необхідну експертизу, але не замінюють відповідальності самого замовника.

Показником успішності міжнародних інвестицій, за його підходом, має бути не кількість проведених тендерів чи підписаних контрактів, а те, наскільки фінансування перетворюється на надійні послуги для людей.

Для громад це означає необхідність оцінювати інвестиційний проєкт через майбутній суспільний результат. Відремонтований водогін має забезпечувати стабільне водопостачання, а відбудований заклад - відповідати реальним потребам мешканців.

 

Контракти FIDIC: чому професійне управління важливіше за формальне застосування стандарту

 

 

Міжнародні контрактні підходи та практику управління проєктами учасники розглянули окремо.

Адам Бялаховський, віцепрезидент FIDIC, зосередився на спроможності замовника. Він підкреслив, що замовник може делегувати консультантам окремі завдання, але не може передати їм власну відповідальність за проєкт.

Тому ще до початку реалізації необхідно визначити, хто ухвалює рішення, контролює строки, оцінює зміни та відповідає за виконання зобов’язань.

Особливу увагу Адам Бялаховський приділив розподілу ризиків. Перекладання надмірних ризиків на підрядника не усуває їх. Якщо виконавець не здатний ними управляти, наслідками можуть стати підвищення вартості, претензії та затримки.

Він також пояснив, що роль інженера-консультанта значно ширша за звичайний технічний нагляд. Йдеться про адміністрування контракту, аналіз ризиків, управління змінами та забезпечення належної взаємодії сторін.

Практичні приклади навів Тарас Харів, керівник представництва MGGP Ukraine. На прикладі будівництва автомобільної дороги в Польщі він показав, як професійне управління контрактом допомогло уникнути суттєвого ускладнення проєкту.

Під час робіт на території, пов’язаній із гірничою діяльністю, виникли непередбачені зміни рельєфу. Початкове рішення могло вимагати додаткового відведення земель і призвести до багаторічної затримки.

Завдяки аналізу альтернатив та взаємодії інженера-консультанта із замовником і проєктувальником вдалося обрати інше технічне рішення, яке дозволило продовжити реалізацію без такого розширення території.

Цей приклад демонструє, що професійний супровід потрібен не лише для контролю дотримання контракту. Він може безпосередньо впливати на строки, витрати та можливість завершити проєкт.

 

Екологічні вимоги: що потрібно враховувати ще до початку будівництва

Гульнара Ролл, керівниця Секції секторального переходу Відділу зміни клімату Програми ООН з навколишнього середовища (ЮНЕП), звернула увагу на екологічний вимір відбудови.

Вона наголосила на необхідності враховувати кліматичні ризики, використання матеріалів, вплив будівництва на довкілля та можливості повторного використання ресурсів.

За її словами, екологічні підходи мають інтегруватися на ранніх етапах підготовки інвестицій, а не додаватися вже під час реалізації.

Окрему увагу спікерка приділила питанням безпечного поводження з будівельними відходами та небезпечними матеріалами, зокрема під час роботи з пошкодженими об’єктами.

Для українських громад це має практичне значення під час підготовки проєктів відновлення житла, громадських будівель та іншої інфраструктури.

Потрібно завчасно визначати, які екологічні й соціальні вимоги застосовуватимуться до конкретного проєкту, як поводитися з матеріалами після демонтажу та які рішення дозволять зменшити майбутні експлуатаційні витрати.

 

Європейський досвід: чого Україні варто навчитися, а яких помилок уникнути

Про тенденції європейського інженерного ринку розповіла Сью Арундейл, генеральна директорка Європейської федерації інжинірингово-консалтингових асоціацій (EFCA).

Вона звернула увагу на зростання значення інженерної експертизи в умовах нових безпекових, кліматичних та інфраструктурних викликів. Зокрема, йшлося про стійкість водної та енергетичної інфраструктури, транспортні коридори, цифровізацію й нові вимоги до управління інформацією.

За її оцінкою, європейський інженерний сектор повинен активніше взаємодіяти з органами влади, щоб професійний досвід враховувався під час формування політик і підготовки інвестиційних рішень.

Для України це важливо в контексті європейської інтеграції: адаптація стандартів передбачає не тільки зміни в документах, а й розвиток професійних компетенцій та нової культури взаємодії замовників і виконавців.

Оскарс Зівтіньш, голова правління Латвійської асоціації інженерів-консультантів, поділився досвідом розвитку інженерного ринку Латвії після відновлення незалежності та переходу до європейських підходів.

Серед проблем, на які він звернув увагу, - надмірна конкуренція за найнижчою ціною, недостатня увага до якості професійних послуг та невигідні умови оплати.

За його словами, такі практики обмежують можливості інженерних компаній інвестувати у власний розвиток, навчання фахівців та вихід на міжнародні ринки.

Він також наголосив на важливості підвищення компетентності самих замовників, які повинні розуміти цінність інженерно-консультаційних послуг.

Саша Штойєр, генеральний секретар Німецької асоціації інженерів-консультантів, представив німецьку модель взаємодії учасників інфраструктурних проєктів. Він пояснив принцип розмежування ролей між публічним замовником, інженерами-консультантами та будівельними компаніями.

У такій моделі публічний замовник визначає потреби, фінансові рамки та управляє проєктом, консультанти забезпечують планування й професійний супровід, а підрядники виконують будівельні роботи. Цей розподіл дозволяє чіткіше визначати відповідальність кожної сторони.

Спікер також розповів про роль професійної асоціації у представленні інтересів інженерного сектору, поширенні інформації та розвитку співпраці між учасниками ринку.

 

Законодавство: які зміни потрібні для складних інфраструктурних проєктів

Законодавчий аспект дискусії представила Ганна Бондар, народна депутатка України, голова підкомітету Комітету Верховної Ради України з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування.

Вона наголосила, що роль інженера-консультанта особливо важлива для великих і складних проєктів, з якими публічним замовникам часто складно впоратися самостійно. Водночас, за її оцінкою, правовий статус інженера-консультанта в Україні залишається недостатньо визначеним.

Попри наявність відповідних понять у законодавстві, питання повноважень, відповідальності та незалежності інженера-консультанта потребують подальшого врегулювання.

Зокрема, Ганна Бондар звернула увагу на обмежені можливості інженера-консультанта самостійно ухвалювати обов’язкові для учасників проєкту рішення за моделлю, передбаченою міжнародною практикою FIDIC. На її думку, це ускладнює повноцінне застосування відповідних контрактних механізмів в Україні.

Народна депутатка також розповіла про роботу над концепцією Містобудівного кодексу України та необхідність гармонізації технічного регулювання з європейськими стандартами.

Окрему увагу вона приділила майбутньому застосуванню архітектурних проєктних конкурсів у публічних закупівлях. За її словами, нові правила створюють можливості для ширшого використання конкурсних процедур під час закупівлі проєктних рішень. Водночас це потребуватиме навчання замовників і розвитку професійного ринку організаторів таких конкурсів.

Для громад це особливо актуально, оскільки далеко не кожен орган місцевого самоврядування має власних фахівців, здатних самостійно організувати складний архітектурний конкурс.

Ганна Бондар також висловилася за подальше вдосконалення закупівельного законодавства щодо інтелектуальних професійних послуг, де якість і компетентність виконавця мають принципове значення.

Важливо, що озвучені нею законодавчі пропозиції та напрями подальшої роботи не слід ототожнювати з уже чинними правовими нормами.

 

Що з цієї дискусії варто взяти до роботи органам місцевого самоврядування

Попри різні професійні позиції, учасники обговорення фактично зійшлися в одному: якість відбудови значною мірою визначається рішеннями, ухваленими ще до початку будівництва.

Для громад із цієї дискусії випливають кілька практичних орієнтирів.

1. Починати з потреби мешканців, а не з готового будівельного рішення. Важливо визначити, яку проблему має вирішити проєкт, які існують альтернативи та як оцінюватиметься кінцевий результат.
2. Передбачати ресурси на підготовку. Інженерні дослідження, аналіз альтернатив, проєктування, оцінювання ризиків і закупівельна стратегія потребують фінансування та професійної експертизи.
3. Оцінювати повну вартість проєкту. Найнижча початкова ціна не завжди означає найменші витрати. Потрібно враховувати майбутню експлуатацію, технічне обслуговування, ризики та можливі зміни.
4. Якщо громаді бракує власних компетенцій для підготовки та реалізації проєкту, варто залучати інженера-консультанта - суб’єкта господарювання, який має команду кваліфікованих фахівців. Такий супровід допоможе замовнику підготувати проєкт і професійно управляти його реалізацією, водночас відповідальність за власні рішення залишатиметься за органом місцевого самоврядування чи комунальним підприємством.
5. Готувати контрактну модель заздалегідь. Розподіл ризиків, повноваження учасників, механізми погодження змін і вирішення спорів мають бути зрозумілими ще до початку закупівлі.
6. Закладати стійкість та екологічні вимоги в проєкт. Для критичної інфраструктури потрібно планувати безперервність послуг, резервування та відновлення після пошкоджень. Для всіх відповідних проєктів - враховувати екологічні, соціальні та експлуатаційні наслідки.
7. Відстежувати зміни законодавства та розвивати компетенції. Нові закупівельні інструменти й міжнародні контрактні підходи потребуватимуть від муніципальних замовників додаткових знань та практичної підготовки.

 

Відбудова як перевірка управлінської спроможності громад

Міжнародне фінансування відкриває для українських громад можливості відновлювати та модернізувати інфраструктуру. Але водночас воно підвищує вимоги до якості підготовки проєктів, прозорості закупівель, управління ризиками та професійної відповідальності замовників.

Дискусія показала й іншу важливу обставину: місцеве самоврядування не може самостійно вирішити всі питання, пов’язані з переходом до міжнародних стандартів. Потрібні належне законодавче регулювання, державна методична підтримка, доступ до фінансування підготовчих робіт та розвиток ринку професійних інженерно-консультаційних послуг.

Водночас саме на рівні громади міжнародні правила проходять головну перевірку практикою.

Адже для мешканців результат відбудови вимірюється не кількістю залучених коштів, проведених закупівель чи підписаних контрактів. Він вимірюється тим, чи працює водогін, чи забезпечене тепло, чи доступні необхідні послуги та чи здатна нова інфраструктура служити людям протягом багатьох років.

Саме перехід від фінансування як показника успіху до працюючої, безпечної та довговічної інфраструктури став наскрізним висновком обговорення.