Цього тижня Верховна Рада України планує розглянути проект постанови про утворення та ліквідацію районів (№ 3650).

«Так, буде вирішальна битва, у якій потрібно розраховувати лише на перемогу. Перше і найголовніше – це прийняття постанови про утворення та ліквідацію районів (№ 3650), якою пропонується утворити в АР Крим та 24-х областях 133 нових райони та ліквідувати існуючі 490. Це не тільки важливе, але і важке, як політично так і психологічно, рішення. Багатьом, хто звик до чинної неефективної системи районного поділу, це рішення не подобається, вони чинять очікуваний опір. Але альтернативи цьому рішенню немає», - пише у статті для видання «Дзеркало тижня» заступник Міністра розвитку громад та територій В’ячеслав Негода.

На його думку, незатвердження нових районів створить ситуацію, яка поглибить хаос в системі територіальної організації місцевої влади і змусить ЦВК автоматично оголосити чергові вибори в усі райради 465 районів (окрім 25 окупованих). «Тоді щонайменше у 76 районах такі райради і райдержадміністрації взагалі будуть не потрібні, бо там утворена одна громада на весь район. В межах 81 району сформовано по дві громади, що також нівелює доцільність збереження таких районів. Ще більше клопоту буде у майже 40 новостворених громад, які сформовані на території двох і навіть трьох існуючих районів – там і райради неможливо буде обрати», - написав В’ячеслав Негода.

За його словами, цей пленарний тиждень – останній на третій сесії Верховної Ради України IX скликання. Він може стати історичним, якщо парламент прийме важливі рішення, які дозволять назавжди розпрощатися з радянщиною в районному поділі території країни і відкрити нову сторінку на шляху до розбудови модерної системи організації місцевої влади. «Не хочеться навіть думати про сумну «історичність», якою вона може стати, якщо цей шанс не використається і Україна залишиться в лещатах минулого», - зазначив В’ячеслав Негода.

Читайте також:

Хто і чому незадоволений формуванням нових районів

Майбутнє працівників районних органів влади: чого чекати після реформи

Новий адмінтерустрій чи розподіл повноважень – що спочатку?