Набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до Порядку надання статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів» від 1 червня 2023 р. № 547 (далі – Постанова). 

Тепер право на отримання статусу має дитина, а також особа, яка на час воєнних дій, збройних конфліктів, збройної агресії російської федерації не досягла 18 років (повноліття), і в результаті:

•  отримала поранення, контузію, каліцтво;
•  зазнала фізичного, сексуального насильства;
•  була викрадена або незаконно вивезена за межі України;
•  залучалася до участі у діях воєнізованих чи збройних формувань;
•  незаконно утримувалася, у тому числі в полоні;
•  зазнала психологічного насильства.

Статус «дитина, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів» надається органом опіки та піклування:

• за задекларованим/зареєстрованим місцем проживання/перебування дитини як внутрішньо переміщеної особи;
• за місцем звернення, якщо місце проживання/перебування дитини не задеклароване/не зареєстроване або задеклароване/зареєстроване на території, на якій ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованій російською федерацією;
• за місцем виявлення такої дитини місцевими органами виконавчої влади та/або органами місцевого самоврядування.

У Постанові також уточнено значення терміну психологічне насильство, якого зазнала дитина внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів. Згідно з документом, психологічне насильство – це моральні та психологічні страждання (травми) дитини, що не потребують доведення, і які вона перенесла внаслідок її проживання/перебування в умовах воєнних дій, збройних конфліктів, тимчасової окупації, її внутрішнього переміщення або переміщення за кордон, як наслідок залишення свого місця проживання/перебування у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, а також загибелі (зникнення безвісти), потрапляння у полон, смерті внаслідок отриманих у результаті збройного конфлікту поранення, контузії або каліцтва на території України чи за кордоном її батьків або одного з них – із числа цивільних осіб, а також її батьків або одного з них – з числа осіб, визначених п. 2 Порядку надання статусу члена сім’ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2015 р. № 740.

При цьому якоїсь окремої процедури, за якими та чи інша дитина може бути віднесена до категорії дітей, зазнали психологічне насильство, не визначено.

Ситуація цілком зрозуміла і виправдана. Ми готові повністю підтримати все вказане вище, якби не одне «але»: Згідно «Порядку організації харчування у закладах освіти та дитячих закладах оздоровлення та відпочинку» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 березня 2021 р. № 305 «Засновник (засновники) закладів освіти забезпечують безоплатне гаряче харчування в державних і комунальних закладах освіти за рахунок коштів відповідних бюджетів відповідно до встановленого в закладі освіти режиму (кратності) харчування для … дітей з числа внутрішньо переміщених осіб, дітей, які мають статус дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій і збройних конфліктів».

Отже, усі діти, які отримали статус дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій і збройних конфліктів, мають бути забезпечені безоплатним харчуванням в закладах освіти (ЗЗСО та ЗДО і ЗПТО) за рахунок засновників.

Але ж в Україні є області, які майже повністю підпадають під визначення, які тлумачиться в п. 6 постанови №574. Наприклад, Чернігівська, Сумська або Херсонська області, або значна частина територіальних громад у Харківській, Запорізькій, Миколаївській областях. У більшості територіальних громад у деокупованих регіонах України – це 100 відсотків контингенту закладів освіти!

Наведу приклад. За попередніми підрахунками у випадку отримання статусу дитини, що постраждала внаслідок збройного конфлікту, лише для Чернігівської області ця сума може сягати пів мільярда гривень, навіть за умови, що харчуватись буде 60% дітей і не всі отримають статус цьогоріч.

Наразі, за попередніми розрахунками, мова йде про суму не менше 1,5 млрд грн додаткових видатків з місцевих бюджетів. І тут треба звернутися до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», а саме Статті 67, пункту 2. Фінансове забезпечення витрат, пов’язаних із здійсненням органами місцевого самоврядування повноважень органів виконавчої влади та виконанням рішень органів державної влади. «Рішення органів державної влади, які призводять до додаткових видатків органів місцевого самоврядування, обов’язково супроводжуються передачею їм необхідних фінансових ресурсів. Вказані рішення виконуються органами місцевого самоврядування в межах переданих їм фінансових ресурсів. Витрати органів місцевого самоврядування, що виникли внаслідок рішень органів державної влади і попередньо не забезпечені відповідними фінансовими ресурсами, компенсуються державою».

Постанова 547, прийнята Кабінетом Міністрів України 1 червня 2023 року, вимагає від органів місцевого самоврядування виконання певних заходів. Але для того, аби забезпечити спроможність громад у виконанні цієї постанови, необхідно, аби держава надала достатні фінансові ресурси на виконання норм постанови.