Деснянська громада на Чернігівщині – особлива, адже її центром є військове містечко Десна. На початку повномасштабного вторгнення тут зіштовхнулися з критичною проблемою: у жодному з трьох закладів освіти громади не було повноцінних укриттів, навіть підвальних приміщень.

Наразі в ліцеї навчається 560 учнів, тож питання безпеки тут – не просто вимога часу, а умова для продовження освітнього процесу й безпеки учнівства.

«Коли постало питання про створення укриття, єдиним доступним місцем був гардероб у ліцеї Деснянської громади. У цьому приміщенні без вікон і належної вентиляції люди перебували понад місяць у березні 2022 року. Там не було туалетів, каналізації, важко було дихати», – згадує Надія Гуртовенко, начальниця відділу освіти Деснянської селищної ради.

Утім, громада не опустила руки. Завдяки партнерству зі Швейцарсько-українським проєктом DECIDE за ініціативою «DECIDE:Відбудова» та наполегливості місцевої команди вдалося реалізувати амбітний проєкт капітального ремонту та створити безпечний освітній простір площею 400 квадратних метрів.

 

Укриття після ремонту

 

У цій статті читайте про те, як громаді вдалося подолати бюрократичні перепони, чому діти називали старе сховище «банкою зі шпротами» та як школярі власноруч розмальовували стіни свого нового простору.

«Діти непритомніли і йшла кров носом»

На початку повномасштабного вторгнення ситуація в Деснянській громаді була справді складною. Директорка ліцею із жахом пригадує тренувальну евакуацію напередодні вторгнення, коли в гардеробне приміщення довелося завести понад 900 учнів.

«Я, згадуючи те, що було, і дивлячись на те, що ми маємо сьогодні, просто хочу плакати. Тоді ми сприйняли вислів «як шпроти в банці» буквально. Були ситуації, коли діти непритомніли, в однієї дитини пішла кров носом, бо природна вентиляція просто не справлялася. Це було страшно й небезпечно. Водночас вибору не було. Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, місцеві приходили сюди зі своїми карематами, зносили стільці з класів, щоб хоч якось можна було сісти й пересиджували тут обстріли», – розповідає Ольга Семків, директорка ліцею.

 

Укриття до ремонту

 

Шлях до відновлення був тернистим. Окрім того, що заклад освіти двічі постраждав від вибухів (вилетіло понад 150 вікон та деякі внутрішні двері), була і юридична перепона: земля під школою належала Міністерству оборони.

«Це була патова ситуація: ми не могли робити капітальний ремонт на землі, яка нам не належить. А без капітального ремонту неможливо було пробити нові виходи, які критично необхідні за нормами безпеки, – пояснює Надія Гуртовенко. – Попри всі складнощі, це була справжня командна робота. До процесу перереєстрації землі долучилися всі: від місцевих депутатів до обласного керівництва та архітекторів. А коли ми, зрештою, побачили можливість участі в проєкті DECIDE, то почали «бити в усі дзвони». І я рада, що в нас повірили».

Ще один виклик – уже під час ремонту виявлялися приховані дефекти, спричинені обстрілами, – протікав дах, тріскалися стіни, доводилося перефарбовувати поверхні та додатково осушувати приміщення.

«Вартість проєкту на початку складала 4,2 мільйона гривень. Левову частку, близько 60 %, покрив проєкт DECIDE, а згодом вони виділили ще понад пів мільйона на додаткові роботи, які виникли в процесі. Решта – співфінансування громади», – зазначає Надія Гуртовенко.

Шлях до відновлення тривав близько півтора року – від оголошення відбору в серпні 2023 року до офіційного відкриття 1 вересня 2025 року.

Проєкт, що об’єднав покоління

Особливістю цього відновлення стала активна участь самих учнів. У межах проєкту шкільні команди змагалися за можливість облаштувати власний простір в укритті – на це DECIDE виділяв мінігрант у розмірі 50 тисяч гривень.

 

 

Так, експерти DECIDE вчили учнівство писати проєкти: від ідеї до реалізації. Так, чотири шкільні команди змагалися за перемогу. Дві з них пропонували створити в укритті спортивний зал, а ще одна мріяла про спеціалізовану кімнату для поглибленого вивчення англійської мови. Перемогла ідея під назвою «Step Спілкування»

«Наш проєкт називається «Step Спілкування», тому що під час війни наше живе спілкування дуже зменшилося. Ми хотіли створити кімнату, яка поєднуватиме різні можливості: тут можна і проводити уроки англійської, і пограти в ігри, і просто відпочити. Навіть коли учні із сусідніх сіл чекають на автобус, можна не просто «сидіти в телефонах», а сісти в крісла-мішки й пограти в настільні ігри чи поспілкуватися», – розповідає Альона Ройко, учениця 9 класу.

 

Учениці розмальовують укриття згідно з дизайном

 

Валерія Сорокіна, також учениця 9 класу, додає, що навчання з написання проєктів від DECIDE стало для них справжнім відкриттям:

«Нам пояснили суть визначення і розвʼязання проблем. Наприклад, що проблема – це не відсутність велосипеда, щоб доїхати до школи, а те, що ти не встигаєш на уроки. І це глобально змінює шляхи для розвʼязання. Підліткам дали слово, нас почули – і це чудово. А ще завдяки цьому процесу я зрозуміла, що, можливо, повʼяжу своє майбутнє з менеджментом».

Найбільше педагогів вразило те, як діти навчилися брати відповідальність на себе.

«Коли дійшло до оформлення їхньої кімнати, учні сказали нам: «Увімкніть нам проєктор і можете бути вільні». Вони самостійно розмалювали стіни, створивши простір своєї мрії. Вони завершили розмальовувати, коли пролунав останній дзвоник. Тоді прийшло розуміння, що наступний навчальний рік ми нарешті розпочнемо офлайн, бо в нас уже є чудове укриття», – розповідає Ольга Семків.

 

Учениці розмальовують укриття згідно з дизайном

 

Яким стало укриття сьогодні

Нині укриття ліцею – це 400 квадратних метрів безпеки та комфорту. Тут повністю замінили комунікації: зробили якісну вентиляцію, сучасне освітлення, облаштували туалетні кімнати, встановили насосну станцію та підйомники для дітей з особливими освітніми потребами.

«Зараз тут не жарко й можна дихати. Звісно, шум є, але він набагато менший завдяки ізольованим кімнатам. Я обожнюю наші лабораторні з фізики в укритті: там прикольніше, можна вимкнути світло і працювати з дзеркалами. Світлі відтінки стін заспокоюють, це вже не те «совкове» темне підземелля», – ділиться враженнями Валерія.

 

 

Простір розділений на 5 класних кімнат, що дає змогу проводити повноцінне навчання навіть під час тривалих тривог. Адміністрація розробила гнучкий графік, щоб різні класи могли чергуватися.

«Меблі в кімнатах складні. За потреби в другій половині дня їх можна швидко скласти під стінку, і діти можуть там потанцювати, зайнятися гімнастикою або навіть пограти у футбол», – зазначає Ольга Семків.

В укритті є все необхідне для комфорту:

• Медичний кабінет, нині адаптований під освітній процес, аби всі діти мали змогу навчатися, але за потреби його швидко можна використовувати за призначенням.
• Зручні меблі, парти та крісла-мішки.
• Проєктори, ноутбуки та планшети.
• Ліжка, де діти можуть відпочити після важких уроків.
• Стіни, пофарбовані гумовою фарбою, на яких можна писати, як на дошці.
• Генератор, додаткові обігрівачі та запаси технічної води.

Особливу цінність нового простору відзначають і в початковій школі. Лідія Тимошенко, заступниця директорки з навчально-виховної роботи в початковій школі, наголошує на соціальній важливості проєкту:

«Завдяки цьому укриттю в нас з’явилася можливість відновити повноцінну роботу груп продовженого дня. Це критично важливо для нашої громади, адже багато батьків – військовослужбовці, які часто несуть службу поза межами містечка. Для них спокійніше знати, що їхні діти цілий день перебувають у школі, під наглядом педагогів і в безпеці».

 

Раніше під час тривог у ліцеї змушені переривати процес або відпускати дітей, а тепер навчання триває в комфортних умовах.

 

«Батьки вже трошки розслабилися і довіряють нам дітей. Якщо минулого року під час тривог дітей часто забирали додому, то зараз, маючи обладнане укриття, учні залишаються. Вони знають: тут безпечно, тут будуть уроки, тут друзі», – каже Світлана Половецька, заступниця директора з виховної роботи.

Єдиним викликом залишається стабільний інтернет у підвальному приміщенні, над чим громада продовжує працювати. Але головне досягнення – це відновлення очного навчання та блиск в очах дітей, які знову можуть спілкуватися з однолітками та вчителями наживо.

«Цьогоріч повітряні тривоги на Чернігівщині особливо часті та довгі. Попри це, діти приходять до школи. Нарешті вони сіли за парти – і надзвичайно раді цьому», – завершує Надія Гуртовенко.

Марія Булейко (Марковська)