У Зимнівській громаді на Волині профорієнтація перестала бути формальністю. Тут не просто розповідають про професії на уроках, а дають підліткам можливість зазирнути в портфель судмедексперта, побачити, як виготовляють меблі та посидіти в кабіні сучасного комбайна.

Про те, як громада пройшла шлях від разових поїздок до створення системи профорієнтації та кар’єрного консультування учнів, як сільський голова особисто відчиняє двері бізнесу для школярів та як громада інвестує у розвиток людського капіталу через профорієнтацію – у матеріалі.

Від ініціативи до системи: як «разові акції» стали системою

Донедавна профорієнтація в Зимнівській ТГ тривала переважно навесні. Старшокласники відвідували місцеві птахофабрики чи меблеві цехи, отримували подарунки, пили чай і поверталися за парти. Це була добра традиція, але вона не давала дитині головного – усвідомленого вибору фаху.

Ситуація змінилася, коли Зимнівська ТГ стала партнером Швейцарсько-українського проєкту DECIDE. Разові поїздки перетворилися на системну роботу: у громаді з’явився кар’єрний координатор громади і три кар’єрні радники.

«Раніше це була просто ініціатива сільського голови, а директори шкіл їй сприяли. Тепер ми пройшли навчання, маємо рішення виконкому та чіткий план упровадження системи профорієнтації. До кожної екскурсії підходимо глобально: це не просто поїздка, а частина великого шляху підлітка до своєї професії», – розповідає Юлія Степанюк, директорка опорного ліцею, радниця сільського голови та кар’єрна координаторка громади.

На початках до розвитку системи профорієнтації та нових планів громад жителі поставилися насторожено.

«Це було щось незрозуміле, така собі «сліпа зона». Батьки та вчителі не до кінця розуміли, навіщо це потрібно й що це дасть дітям у результаті», – пояснює Юлія Степанюк.

Переломним моментом став перший масштабний захід, організований за підтримки проєкту DECIDE. Громада вирішила не просто провести чергову лекцію, а зібрати разом учнів 8–11 класів з усіх шести шкіл ТГ, запросивши також їхніх батьків та педагогів. Зрештою, відстороненість дорослих змінилася живою цікавістю, коли вони почули реальні запити своїх дітей.

 

Під час заходу

 

«Саме на цьому першому великому заході крига скресла. Ми побачили, що в дітей є величезне бажання дізнаватися про професії не з підручників, а на практиці. А також, що вони мають плани розвивати громаду та розуміють, яких робочих місць тут бракує», – зазначає Юлія Степанюк.

Підліткам дали простір для висловлювання та можливість пофантазувати, яких бізнесів і робочих місць бракує громаді. Замість абстрактних розповідей, вони почали формувати конкретний список місць: від сучасних СТО до мобільних салонів краси.

 

Під час заходу

 

Під час діалогових сесій також з’ясувалося, що уявлення дорослих про «престижні професії» часто не збігаються з реальністю підлітків.

«Наприклад, класичне сільськогосподарське підприємство їм не дуже цікаве, а от сучасне виробництво «Мікроклімат», яке спеціалізується на проєктуванні та виготовленні «ідеально чистих» приміщень, – це справжній захват. Або поліція: коли до нас прийшов судмедексперт із професійною валізою і розклав інструменти, очі горіли у всіх. Дітям треба дати фах «на дотик», щоб вони спробували і зрозуміли – їхнє це чи ні», – ділиться Галина Жаловага, кар’єрна радниця.

 

 

З ким і як співпрацюють

Відкриттям для підлітків стала професія соціального працівника. Після відвідин місцевого ветеран-хабу діти зрозуміли, що це не просто допомога людям у складних життєвих обставинах, а пошук можливостей для інтеграції ветеранів у суспільство після повернення з війни.

«Величезну роль грають наші випускники. Ми вже проводили зустрічі, де колишні учні розповідали про виші та професії на рівних. Наприклад, багато хто хоче в поліцію саме тому, що бачать успішних випускників у цій сфері», – каже Галина Жаловага.

 

Зустріч з випускником ліцею, який розповів про навчання у Тернопільському національному медичному університеті

 

У травні 2026 року восьмикласники познайомилися з роботою фармацевта та стоматолога, а також спробували себе в ролях лікаря й пацієнта.

Окрім усього, у межах розбудови системи профорієнтації співпрацюють із місцевими закладами професійної освіти, які розташовані в сусідньому місті Володимирі. Так, в агротехнічному коледжі готують, зокрема, механіків і землевпорядників, в одному з коледжів – зварювальників і електриків, в іншому – педагогів.

«А ще ми влаштували для школярів день у сільській раді. Діти пройшлися кожним відділом, спостерігаючи, як усе влаштовано зсередини. Це важливо, адже робота громади – це не просто видавання довідок, як багато хто звик думати. Найцікавіше було бачити, як учні приміряли на себе різні ролі та намагалися визначити, на якій саме посаді вони хотіли б працювати в майбутньому», – розповідає Юлія Степанюк.

Як бізнес відкриває двері школярам

У Зимнівській громаді знайшли унікальний спосіб комунікації з підприємцями – переговори про візити школярів веде особисто сільський голова В’ячеслав Католик. Це знімає всі бар’єри: від птахофабрик, де дітей одягають у стерильні халати, до великих меблевих фабрик, де власники запрошують учнів у свої директорські кабінети.

Сам голова громади переконаний: бізнес має бути максимально відкритим, бо саме йому завтра знадобляться ці кадри.

«Ми аграрна громада, маємо близько 30 фермерських господарств. До того ж щороку в нас будується 30–40 нових будинків. Нам критично потрібні трактористи, будівельники, електрики, сантехніки. Сьогодні електрик – це не просто людина з інструментом, це фахівець, який впроваджує технології «розумного дому», ставить сонячні батареї, керує автоматикою з телефона. І я завжди кажу: якщо фахівець – «рукастий» електрик, який розуміється на системах «розумного дому», GPS-технологіях та автоматиці, він чи вона може заробляти більше, ніж отримують люди з вищою освітою», – наголошує В’ячеслав Католик.

Голова додає, що профорієнтація – це ще і про боротьбу з міграцією: «Якщо дитина ще зі школи бачитиме перспективу розвиватися тут, у своїй громаді, вона не поїде в Польщу на заробітки».

Він відверто каже про дисбаланс: на посаду юриста – черга, а знайти кваліфікованого тракториста для комунального підприємства – справжній виклик.

«Профорієнтація – це трикутник: бізнес, влада та освіта. Наше завдання – постійно комунікувати та стимулювати дитину до вибору, який зробить її успішною. Влада має допомагати там, де є потреба, і не заважати там, де бізнес уже готовий діяти. Ми свідомі того, що зміна мислення потребує часу, але цей шлях до свідомого вибору професії ми маємо пройти разом із нашою молоддю», – каже В’ячеслав Католик.

Про перші результати та плани

Система вже дає реальні плоди. Педагоги розповідають історію колишнього дев’ятикласника. Хлопець не виявляв великого інтересу до академічного навчання, але після серії екскурсій на фермерські господарства, де він побачив сучасну потужну техніку, його рішення було твердим: «Я буду трактористом». Зараз він успішно навчається в професійному коледжі.

Інша група учнів після візиту до лабораторії лікарні та знайомства з роботою лаборантів обрала біологічний профіль, аби в майбутньому працювати в медицині.

«Для нас найбільша насолода – коли дитина визначилася. Щоб вона йшла в університет не тому, що так сказали батьки, а тому, що сама цього хоче», – каже Галина Жаловага.

У червні 2026 року громада повідомила й про місцевий форум успішних практик профорієнтації в опорному ліцеї села Зимне. Учні 8–9 класів, педагоги, кар’єрні радники та представники влади обговорили досвід громади.

Ще одним способом спробувати себе в різних професіях став інженерний фестиваль eFEST у ліцеї. Діти створювали роботів і машинки, програмували, будували мости та інженерні конструкції, виготовляли мініліхтарики й проводили фізичні досліди.

 

Фізичні досліди на інженерному фестивалі eFEST в опорному ліцеї села Зимне. Фото: Зимнівська сільська рада

 

Громада не зупиняється на досягнутому. З 1 вересня в школах офіційно стартувало викладання курсу «Професії» для учнів та учениць 8-9 класів від DECIDE. Вчителі пройшли навчання і впроваджують його в освітню програму.

Проте впровадження нового курсу – це не лише про зміну розкладу чи нові підручники. Головним викликом, за словами освітян громади, є внутрішня перебудова самих педагогів. Профорієнтація за моделлю DECIDE вимагає відходу від традиційної ролі «вчителя біля дошки» до ролі фасилітатора та кар’єрного радника.

Галина Жаловага наголошує, що найскладніше в цьому процесі – змінити звичний формат взаємодії з підлітками та вийти за межі класичного уроку.

«Найважче буде зламати цей задавнений бар’єр «вчитель-учень». Потрібно стати партнером, перебудовуватися на тренінговий формат, де ми з дітьми на рівних, чути дитину, допомагати їй самій знайти відповіді на питання про майбутнє. Саме цей перехід до відкритого діалогу має дати змогу учням розкритися. Однак ми очікуємо, що завдяки курсу діти навчаться обирати свідомо. Ідеальний результат для нас – коли кожен учень знайде справжню професію своєї мрії. Таку, яка даватиме не лише фінансову стабільність, а і внутрішнє задоволення», – ділиться Галина Жаловага.

30 вересня 2026 року Зимнівська громада стала однією з переможниць грантового конкурсу DECIDE на створення профорієнтаційного хабу в закладі освіти. Ба більше, заходи з профорієнтації вже офіційно включені до Стратегії розвитку Зимнівської громади.

«Щоб мати успішну державу, нам потрібні успішні люди. А дитина успішна тоді, коли вона бачить ціль. Ми хочемо, щоб кожен наш випускник відчував: «Я цінний для своєї громади і своєї держави»», – резюмує Юлія Степанюк.

Марія Булейко (Марковська)