Саме таку формулу вдалось викристалізувати за результатами триденного тренінгу, організованому громадською організацією «Україна. Польща. Німеччина» у Вінниці на минулому тижні. 

В мальовничому комплексі «Гостевія» зібрались представники засобів масової інформації, громадських організацій та органів влади з трьох областей – Вінницької, Житомирської та Хмельницької.

До складу Житомирської делегації входили редактори Любарської та Лугинської газет, Житомирської газети «Місто» та обласного радіо, міський голова Малина, співробітники прес-служби Житомирської міської ради, голова управління облдержадміністрації з питань преси та комунікацій, ну і я, автор цих рядків. До складу двох інших делегацій увійшли теж представники ЗМІ (більшість) та представники різних рад і адміністрацій (меншість).

Надзвичайно ефективними прикладами того, як децентралізація і територіальна реформа змінили Польщу, розповів голова Вінницького осередку громадської організації «Україна. Польща. Німеччина» Олексій Гаврилов. Сотні прикладів успішних проектів у всіх регіонах сусідньої країни, які поки що і приснитись не можуть для українців: школи, лікарні, дороги!!!, клуби, спортзали і, навіть, басейни оновлюють і будують нові, як у містах, так і у невеликих селищах, завдяки тому, що місцеві громади самостійні і відповідальні. Вони самостійно створюють свої плани соціально-економічного розвитку, вкладають в них власні кошти та залучають в рази більші кошти від Європейських інституцій.

Наступного дня учасники тренінгу не менш уважно слухали одного з найкращих в Україні експертів у сфері децентралізації та територіального об’єднання громад Андрія Кавунця. Крок за кроком було проаналізовано всі необхідні дії по об’єднанню конкретних громад, ризики та проблеми, які виникають при цьому.

Яким же було моє здивування, коли на одній з інтерактивних карт, що демонструвались в ході заняття, на місці Бердичівського району висвітилась назва «Гришковецька об’єднана громада». Адже на офіційному сайті Житомирської ОДА розміщений перспективний план з об’єднаною громадою міста та району з центром в Бердичеві, що логічно і правильно.

На що спікер «заспокоїв», що, на жаль, навіть ті громади, які вже об’єднались першими, так і ті, які ще планують це зробити згідно перспективних планів, часто-густо мало звертають увагу на нюанси законодавства, а більш вирішальними є різноманітні місцеві «умови». Серед них вже засвітились такі, як: це село стало центром громади, бо там живе Герой України, а інше - завдяки тому, що кума сільського голови працює десь в апараті Кабміну.

В нас теж вистачає таких «умов», головними з яких є фобії і манії окремих удільних князьків, яким начхати на закони юридичні та економічні, начхати на державницьку позицію та інтереси мешканців громади, аби лиш їх рейтинги, не дай боже, не похитнулись і не зменшились.

На тренінгу багато разів говорилось, що в Україні, як і в Польщі, а ще раніше в Німеччині, незабаром настане час «Х», коли із закону про об’єднання громад заберуть слово «добровільне». Тоді логіка і здоровий глузд покладуть край підкилимним і закулісним іграм на Бердичівщині, і людей міста та району, давно об’єднаних економічно, соціально і ментально, поєднають ще й адміністративно. 

А те, що при цьому залишаться без роботи деякі чиновники, великою бідою не стане, адже чиновники не виробляють валовий продукт, а лише споживають його і заважають виробляти його іншим. Тож, якщо ряди підприємців та фермерів поповняться на кілька десятків сьогоднішніх держслужбовців, Бердичівський край лише виграє.