У цьому селі просто посеред вулиці можна спіймати вай-фай. Деякі будинки навіть власного інтернету не проводять — ловлять вільний із сільської ради, школи чи народного дому.

Цього дня — 7 серпня 2015 року — десять навколишніх сіл згуртувалися у Заболотцівську об’єднану територіальну громаду. Всі разом мають не більш як три тисячі мешканців. Уже півтора року громада сама на себе заробляє, сама відповідає за те, чи буде на її вулицях світло, й сама ухвалює рішення, як модернізувати село далі — після облаштування велопарковок і вай-фаю.

Ми відвідали Заболотці, аби на власні очі побачити, як тамтешня громада самотужки творить власну реальність, не чекаючи дозволів та наказів.

Самоорганізація замість колгоспу

— Просто мудрішого за самоорганізацію ще ніхто нічого не придумав, — каже Марія Володимирівна Дискант, голова тутешньої громади.

Її кабінет на другому поверсі сільради — безпосередня приймальня ідей. На підлозі, стільцях і тумбах — картонні коробки. Вони всі марковані різними кольорами. Ось червона Лікарня, блакитна Комунальна, зелена Субвенція і біла Культура. Усі ініціативи впорядковані.

— Коли громада була в процесі об’єднання, ми питали людей, чого вони хочуть. Казали: дахи, дороги, місця для відпочинку. З цього зробили рейтинг, з огляду на який і формували план роботи, — каже вона і трохи згодом додає: — Ми шукали власні резерви. Бо інших, в принципі, не дуже було. Повну версію читати ТУТ