6 травня відбувся вебінар «Кластерна політика на практиці: роль агенцій регіонального розвитку у розвитку кластерів». Захід об’єднав українських і європейських експертів для обговорення практичних моделей реалізації кластерної політики на регіональному рівні.

Ключова тема — роль агенцій регіонального розвитку (АРР) як операторів нових програм підтримки кластерів, що формуються в Україні.

Clusters4Regions: від програм до впровадження

Відкриваючи вебінар, виконавчий директор Українського кластерного альянсу Олександр Юрчак зосередив увагу на практичній фазі реалізації ініціативи Clusters4Regions.

Ініціатива впроваджується Українським кластерним альянсом на запит Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України за підтримки Швейцарсько-українського проєкту UCORD.

«У межах проєкту Clusters4Regions ми створили шість регіональних програм розвитку кластерів. Вони не лише розроблені — вони вже валідовані. І цього року ці шість регіонів починають їх імплементувати», — зазначив він.

Йдеться про Сумську, Вінницьку, Хмельницьку, Тернопільську, Волинську та Одеську області.

Водночас, за його словами, система ще перебуває у стадії становлення:

«При цьому в нас ще немає національної кластерної політики. Ми ще тільки рухаємося до її формування. І фактично зараз саме регіональний рівень є полем для практичного відпрацювання підходів».

Ключову роль у цьому процесі відіграватимуть АРР:

«Фактично оператором або імплементатором цих програм будуть агенції регіонального розвитку. І головне питання для них — яким чином імплементувати ці програми і які інструменти обирати. Тому що інструментів теоретично десятки».

Саме це і визначило фокус вебінару — пошук ефективних практичних рішень.

Австрія: кластери як система спільних інноваційних проєктів

Генеральний директор Business Upper Austria Вернер Піммінгер представив досвід Верхньої Австрії, де кластерна політика реалізується понад 25 років.

Він наголосив, що кластер — це не просто мережа компаній:

«Якщо у вас є 400 чи 500 компаній у кластері — це ще не є успіх. Успіх — це коли ці компанії працюють разом над конкретними інноваційними проєктами, створюють нові продукти чи послуги».

Окрему увагу він приділив довгостроковості політики:

«Ми говоримо не про рік чи два. Кластерна політика — це довготривала робота. Саме довгостроковий фокус дозволяє покращити екосистему».

Важливою є і модель фінансування:

«Коли ми починали, кластерні ініціативи фінансувалися переважно державою. Але з самого початку була ціль — перейти до самофінансування. І зараз приблизно дві третини фінансування забезпечує приватний сектор».

При цьому роль держави — запуск системи:

«Державне фінансування — це як вугілля, щоб запустити двигун. Але далі система має працювати на іншому паливі — за рахунок бізнесу».

Також він підкреслив культурний аспект:

«Все зводиться до культури співпраці і довіри. Довіра компенсує багато — складність контрактів, невизначеність, ризики».

Німеччина: не всі кластери створюють економічну цінність

Керівник напряму регіональної трансформації VDI/VDE Innovation + Technik GmbH Герд Майєр цу Кеккер акцентував, що поняття «кластер» охоплює дуже різні за ефективністю моделі.

«Ми маємо чітко розрізняти: не всі кластери є інструментом регіонального розвитку. Частина з них виконує функцію мережування, але не створює суттєвої доданої вартості».

Він виділив кілька типів кластерів — від простих мереж до повноцінних інструментів розвитку.

Найбільш цінними для регіону є ті, що:

• працюють із широкою екосистемою;
• реалізують інноваційні проєкти;
• інтегрують бізнес, науку і владу.

«Йдеться не лише про те, щоб зібрати компанії разом. Йдеться про те, щоб підтримувати всіх учасників регіональної екосистеми і створювати додану вартість для регіону».

Окремо він наголосив на необхідній інституційній спроможності:

«Одна-дві людини не можуть управляти кластерною організацією. Для цього потрібна команда — щонайменше 8–10 фахівців».

Каталонія: акцент на послугах, а не на грантах

Представниця агенції ACCIÓ (Каталонія) Емма Вундрелл презентувала модель, яка робить ставку не на фінансування, а на розвиток спроможності кластерів.

«Більшість кластерних програм у світі фокусуються на фінансуванні. Ми, навпаки, фокусуємося на послугах — стратегічній підтримці, навчанні, міжнародній співпраці».

За її словами, це дозволяє забезпечити сталість системи:

«Ми працюємо з кластерами щоденно — допомагаємо їм у стратегічних рішеннях, розвитку, міжнародних зв’язках. І водночас вони залишаються незалежними організаціями».

Також вона підкреслила важливість адаптації досвіду:

«Кластерна політика дуже залежить від території. Ви можете надихатися іншими, але кожен регіон має знайти власну модель».

Польща: фінансування має бути прив’язане до результату

Експертка Польської агенції розвитку підприємництва Моніка Антоновіч звернула увагу на трансформацію підходів до фінансування кластерів.

«Ми не хочемо підтримувати кластери просто як організації. Ми хочемо платити за послуги і результати, які вони створюють».

Це означає перехід до моделі, де фінансується не структура, а функція:

«Якщо кластер надає найкращу послугу — наприклад, у сфері цифровізації — саме він отримує фінансування. Тобто ми фінансуємо вплив, а не сам факт існування кластера».

Висновки для України

Учасники вебінару зійшлися на тому, що ефективна кластерна політика передбачає:

• довгострокову послідовність;
• поєднання державного та приватного фінансування;
• інституційну спроможність організацій-операторів;
• орієнтацію на спільні інноваційні проєкти;
• чітку прив’язку фінансування до результатів.

Водночас в Україні залишаються системні виклики, зокрема:

• недостатня координація між рівнями управління;
• відсутність сталих фінансових механізмів;
• обмежена спроможність інституцій .

Нагадаємо, що ініціатива Clusters4Regions є першою скоординованою спробою впровадити кластерну політику на регіональному рівні в Україні.