Національні природні парки в Україні — це мільйони гектарів лісів, водойм і заповідних екосистем. І водночас один із найменш освоєних ресурсів розвитку для громад, на території яких вони розташовані.

За ефективного управління нацпарк може допомагати громаді розвивати туризм, створювати робочі місця, налагоджувати партнерства з бізнесом та освітніми закладами. Для цього потрібна важлива умова: щоб орган місцевого самоврядування, адміністрація парку, бізнес і мешканці діяли разом.

Поки що картина часто інша: громади мають великі масиви природоохоронних територій, але більшість не використовує їх як інструмент розвитку. Між потенційними партнерами — органами місцевого самоврядування, нацпарками, бізнесом — часто немає формалізованої взаємодії, а отже, немає й спільної стратегії та розуміння, як це може працювати.

Спільна рада для всіх сторін

«Магніти громад» — спеціальна ініціатива U-LEAD з Європою, яка допомагає громадам перетворювати унікальні місцеві ресурси на точки розвитку. Місцевий ресурс стає магнітом тоді, коли громада починає системно ним керувати. У майстернях «Магніти громад: природоохоронні території» громади, на території яких є нацпарки, вивчають можливості координаційних рад — спільного механізму, де всі зацікавлені сторони ухвалюють рішення разом.

Влітку учасники пройшли онлайн-навчання: інфосесії про правове регулювання природно-заповідного фонду й комунікацію зі стейкхолдерами та тренінг про створення координаційних рад. Потім готували пакет документів для власної ради. 19–22 жовтня учасники навчання, представники громад і нацпарків, поїхали на Закарпаття подивитись, як це працює. Це перший візит у межах майстерень про природоохоронні території.

Приклад, який можна побачити

Максим Чопей, керівник Івано-Франківського регіонального офісу «U-LEAD з Європою» та координатор майстерень «Магніти громад: природоохоронні території», відзначив, що Закарпаття для візиту вибрали невипадково: тут багато національних парків, які є значною частиною територіальних громад, і тут уже давно та успішно функціонують координаційні ради:

«Найбільше учасників цікавило, з чого розпочати і які основні виклики можуть виникнути. Під час візиту нам вдалось ознайомитись з досвідом, який підтвердив, що спільнотворення і залучення широкого кола учасників — це запорука комплексного розвитку території. Аналіз наявних ресурсів, пошук власних “магнітів”, підтримка місцевого бізнесу та промоція створюють можливості дати поштовх спільній історії та розвитку».

Від екології до будівництва мостів

У межах візиту учасники відвідали Довжанську громаду та НПП «Зачарований край», урочище Кам’янка Іршавської громади, Ставненську громаду та НПП «Ужанський» і Ужоцький перевал. Вони дивилися, як громади й парки аналізують спільні потреби, залучають ресурс та реалізовують спільні ініціативи, облаштовують рекреаційні зони та маршрути, як регулюють потоки відвідувачів і як роблять спільні проєкти.

Кожна з громад ділилася власними прикладами співпраці з нацпарком. Наприклад, за словами Іршавського міського голови Віктора Симканинця, є низка цікавих проєктів, які можна реалізувати у співпраці з парком:

• Громада профінансувала проєкт, у межах якого парк очистив джерела й поставив поруч лавки та невеликі столики, щоб людина могла зупинитися, напитися води й перекусити.
• Спільний проєкт із маркування та розчищення виходу на Бужору: працівники громади й парку разом прочищали дорогу.
• Третій рік поспіль міська рада, парк і ветеранський простір, організація, що об’єднує ветеранів, починаючи з АТО, організовують до Дня Добровольця спільні вилазки на природу. Парк надає транспорт, громада — продукти.
• Рік тому разом встановили міст через річку: парк виконував роботи, громада допомагала матеріалами.
• Двічі на рік висаджують дерева: парк заготовлює саджанці каштана, граба, бука та хвойних, а громада через дитячі садочки, школи й міську раду організовує висадку. Науковці парку виступають у школах, зокрема перед учнями сьомих–дев’ятих класів.

Головне в такій співпраці — вміти домовлятися, підсумовує Віктор Симканинець.

Що учасники везуть додому

Учасники побачили, як створюються й працюють координаційні ради, оцінили, чи підійде такий механізм їхнім громадам, і повернулися додому готовими цей механізм застосовувати. Як це спрацювало на практиці, демонструє приклад Рокитнівської громади на Рівненщині. Для неї співпраця з національним парком — нова справа. Голова громади Григорій Таргонський пояснює:

«У нас один із наймолодших парків в Україні, "Пуща Радзівіла", його створили 1 січня 2022 року. Тож нас найбільше цікавило, які можливості існують. Те, що ми побачили на Закарпатті, надихнуло нас на багато хороших ідей, які ми сподіваємось реалізувати в майбутньому. Це однозначно активна робота в координаційній раді з національним парком, щоб впливати на рішення і процеси, які там будуть відбуватися.

Також побачили гарні можливості робити крафтові подарункові набори, які вирізняють ту чи іншу територію, той чи інший національний парк. У нас уже є бачення, як зробити щось на кшталт „Дарів Полісся“, як це правильно оформити, розробити дорожню карту. І це ми точно зможемо реалізувати у співпраці з національним парком. Дякуємо U-LEAD за акценти в даній тематиці, сподіваємось на подальшу співпрацю в цьому напрямку».

До чого бути готовим

Тим, хто зробив перший крок і створив координаційну раду, Довжанський селищний голова Віктор Симканич радить багато говорити з людьми і не втомлюватися проводити роз’яснювальні роботи:

«Ідея координаційних рад — посилити комунікацію між усіма стейкхолдерами. Дуже треба постійно говорити, обговорювати, бо члени координаційних рад — не завжди спеціалісти, вони користуються різними джерелами інформації. Тому ради мають посилити комунікацію між усіма зацікавленими сторонами і згладити гострі кути в цьому процесі. І треба розуміти, що національний природний парк — це хороша можливість збереження природних екосистем і можливість розвитку точок росту в громадах, особливо гірських та сільських».