Автор: Анатолій Ткачук, директор з науки та розвитку Інституту громадянського суспільства 

Цікаве спостереження. Коли дивишся на різні проекти законів, бюджету, постанов Уряду із-за меж корпоративного інтересу, тобто коли ти не є в системі виконавчої влади, чи місцевого самоврядування, не є вчителем чи лікарем, який отримує гроші з бюджету, ти дивишся на ці проекти очима, які бачать дещо інше, ніж коли ти представляєш чиїсь інтереси. Тебе не тисне корпоративна солідарність, типу “на освіту слід більше грошей” і все, а скільки при цьому залишиться “на медицину”, мене не цікавить, або “слід зменшити податки і крапка” і при цьому вимагати у держави дотацію на вугілля, газ чи сільськогосподарське виробництво. Напевне, корпоративізм не є погано, головна проблема у тому, що ми не надто чуємо один одного, захищаючи корпоративні інтереси. Ми одна країна, одна держава, всі в одному човні. Саме тому потрібне спокійне аргументоване узгодження корпоративних та державних інтересів між собою. Якщо ми хочемо низьких податків та низького пенсійного внеску, ми не повинні вимагати від держави високої пенсії та різноманітних дотацій, чи великої кількості вчителів-медиків з високими зарплатами. Якщо ми хочемо жити в чистому середовищі, маємо збирати, сортувати, вивозити і утилізовувати сміття, а не смітити будь-де і ще й вимагати закриття полігонів і не допускати відкриття сміттєпереробних заводів. До чого це я веду? А до того, що за день-два у нас почнеться розгляд проекту бюджету 2017. Документа, який завжди не подобається усім саме через неузгодженість корпоративних інтересів і де одні і ті ж суб’єкти хочуть менше сплачувати і більше отримувати. Торік була така ж історія, але певним чином вдалось зберегти якийсь баланс, за деякими винятками, хіба що можливо за фактичної відмови від закупівлі озброєнь (що, як на мене, дуже погано). Зараз матимемо новий тайм розгулу популізму та корпоративності. Не звикати, головне при цьому не скотитись надто донизу.

Основні параметри бюджету логічні і реалістичні. Є субвенція для об'єднаних громад, є кошти для Державного фонду регіонального розвитку, є кошти на дороги. Все в межах можливого та розумного. Головне зараз - не розхитати і не зруйнувати баланс. Практично на наступний рік планується та ж податкова та бюджетна основа, що й на 2016. Місцеве самоврядування матиме можливість певної стабільної діяльності. Звичайно? без обурення не обійдеться, аджеоргани місцевого самоврядування будуть сплачувати за енергоносії в шкільництві за свої кошти, але саме це стимулюватиме енергоефективність.

Стосовно додаткового фінансування районного рівня, то на мою думку в областях і районах побачили, що творення об'єднаних громад стало трендом, якого не можна адміністративно зупинити. Це вже стало інтересом людей. Ті, хто боїться втратити посади на районному рівні, деякі сільські голови, що хочуть досидіти на своїх посадах до пенсії віднайшли спосіб гальмування процесу і залучили до себе в союзники область. ОДА, замість того, аби стимулювати процес повного заповнення району об'єднаними громадами, навпаки не дають цього зробити. Відтак в районах, де є одна-дві об'єднані громади, які поширюються на значну територію району і в яких концентрується більшість ресурсів, відчувається повне оголення ресурсів для районного керівництва та бюджетних установ «залишенців». Такий «залишковий» район стає банкрутом. Вони пресують Кабмін – ми не виживемо, допоможіть, адже наші люди не винні, що вони добровільно не хочуть утворювати об'єднані громади. Але ж в системі управління дуже складно для одного рівня управління прилаштувати різні правила для різних його суб’єктів, от і виходить, що Уряд мав би посилити районний рівень. Прикро. Але чи спасе це районний рівень від необхідності перетворень? Не спасе, нинішні райони себе давно пережили. Процес не зупинити, але можна попаскудити. Дивимось за бюджетним процесом і впливаємо. Загалом проект змін до Бюджетного та Податкового кодексу не є загрозливими, як для місцевого самоврядування так і для бізнесу. Так, місцеве самоврядування буде нести додаткові витрати, але ж ми маємо розуміти, що загроза великої війни не щезла і реальні витрати на оборону в 5% ВВП даються взнаки. Але не можна фінансувати оборону «дутими» коштами, як це було минулого року.

Чи буде продовжено в Україні процес подальшого добровільного об‘єднання громад з новим бюджетом та дещо зміненими підходами до фінансування освіти та медицини? Думаю, що так. Головною перепоною залишиться популізм та районний рівень, який, отримавши від Уряду жилет спасіння у формі стабілізаційного фонду, за рахунок держави спробує загальмувати утворення нових об'єднаних громад. Проте, здається, на кінець 2017 року нам уже точно доведеться ухвалювати закон про комплексне завершення реформи, вирішивши заодно питання про перегляд кількості районів.