Стратегії смарт-спеціалізації (Smart Specialisation Strategies, S3) поступово стали одним із ключових інструментів політики згуртованості Європейського Союзу та важливим механізмом стимулювання регіонального розвитку, інновацій і підвищення конкурентоспроможності. У свій час їх запровадили як відповідь на фрагментованість політик і регіональні диспропорції. Для України ж смарт-спеціалізація є «мовою», якою зараз ЄС послуговується у сфері регіональних інновацій та у територіально-орієнтованому підході. Розуміння S3 має вирішальне значення для українських регіонів, агенцій регіонального розвитку (АРР) та органів виконавчої влади — як у контексті євроінтеграційного процесу, так і для результативного використання інструментів ЄС.

Ця стаття написана для читачів, які не є експертами із смарт-спеціалізації, але регулярно зустрічають такі терміни, як «підприємницьке відкриття» (entrepreneurial discovery) або «чотириланкова спіраль» (quadruple helix), і прагнуть зрозуміти, як ці концепції взаємопов’язані. Якщо після прочитання тексту у вас виникає більше запитань, ніж відповідей, — ми досягли своєї мети. Рекомендуємо продовжити ознайомлення з оригінальними настановами ЄС, матеріалами Спільноти практик зі смарт-спеціалізації, публікаціями Об’єднаного дослідницького центру ЄС (JRC), а також мережами практиків, зокрема Friends of Smart Specialisation.

Після огляду становлення смарт-спеціалізації у своєму сучасному визначенні у першій частині серії «Смарт-спеціалізація: сьогодення і майбутнє», у другій частині ми розглядаємо досвід впровадження першого (2014-2020) та другого (2021-2027) циклів впровадження смарт-спеціалізації. Тут ми будемо спиратися на думки європейських практиків та аналітиків. Зокрема, ми поспілкувалися із Річардом Таффсом, старшим експертом групи «Friends of Smart Specialisation», i доктором Яном-Філіппом Крамером, партнером та керівником підрозділу «Сервіси ЄС» у Prognos AG.

Далі, у третій та фінальній частині серії «Смарт-спеціалізація: сьогодення і майбутнє», ми оглянемо можливу еволюцію смарт-спеціалізації у ЄС крізь призму здобутого досвіду та оприлюдненого Єврокомісією проєкту Багаторічної рамкової фінансової програми на 2028-2034.

Матеріал підготовлено Швейцарсько-українським проєктом UCORD у співпраці з Європейською асоціацією агенцій регіонального розвитку EURADA та порталом «Децентралізація». Відповідальність за зміст цього матеріалу несе виключно автор. Погляди автора не обов’язково відображають погляди Швейцарської агенції розвитку та співробітництва або NIRAS Sweden AB.

 

Від концепту до обов'язкової умови фінансування

Після формування концептуальної основи смарт-спеціалізації, поворотним моментом став перехід S3 від ідеї до обов’язкової умови отримання фінансування. У програмному періоді політики згуртованості 2014–2020 років, умовою ex ante стала розробка стратегії смарт-спеціалізації державами-членами та регіонами для отримання доступу до фінансування з Європейського фонду регіонального розвитку (ЄФРР) у межах тематичної цілі 1, «Зміцнення досліджень, технологічного розвитку та інновацій». На практиці це означало, що регіони, які мали намір вкласти кошти ЄФРР у дослідження та інновації, спершу повинні були підготувати стратегію відповідно до підходу S3 та подати її на оцінювання Європейської Комісії.

Запровадження цієї вимоги спричинило швидке й масштабне поширення підходу S3. Держави-члени та регіони розпочали розроблення стратегій досліджень та інновацій для смарт-спеціалізації (RIS3), запускали процеси підприємницького відкриття, формували доказову базу, визначали інвестиційні пріоритети та впроваджували системи моніторингу – часто спираючись на методичні рекомендації RIS3 і підтримку Платформи смарт-спеціалізації. Відповідність вимогам вони підтверджували під час переговорів щодо угод про партнерство та операційних програм. У підсумку до завершення цього програмного періоду в Європейському Союзі було ухвалено близько 185 стратегій, що охоплювали понад тисячу пріоритетних напрямів розвитку.

 

Головні уроки з циклів впровадження 2014-2020 та 2021-2027 років

Перший цикл продемонстрував, наскільки амбітною була ця ініціатива. Як згадує Річард Таффс, старший експерт групи «Friends of Smart Specialisation», більшість регіонів «починали з чистого аркуша, маючи обмежений досвід застосування запропонованої методології». У багатьох випадках процес підприємницького відкриття передавали на аутсорс:

 

 

«Це завдання часто делегували зовнішнім консультантам, через що розроблені стратегії виходили шаблонними, а рівень залученості та політичної підтримки залишався низьким. Складні рішення даються важко, тому пріоритетні галузі часто визначали надто широко і не відповідали вимогам потенційних програм фінансування.»

Ризики роботи «для галочки» та надто широких пріоритетів, які згадав пан Таффс, були зафіксовані ще у 2013 році в Робочому документі щодо смарт-спеціалізації, розробленому Комітетом з регіонального розвитку. Ця проблема продовжувала проявлятися й тоді, коли регіони застосовували різні підходи до необхідності відповідати вимогам, щоб отримати переваги різноманітних стимулів. Зокрема, у «Аналізі ключових параметрів стратегій смарт-спеціалізації» за 2022 рік, підготовленому Prognos AG та CSIL для DG REGIO, зазначається: на територіях з високою інтенсивністю фінансування політики згуртованості, регіони логічно (і практично) «охоче прагнуть виконати уможливнюючі умови» і продемонструвати «залученість та серйозність зобов’язань». Натомість на територіях «з низькою інтенсивністю фінансування політики згуртованості, регіони мають менше стимулів для дотримання вимог S3».

Водночас результати аналізу Prognos свідчать: успішність впровадження S3 значною мірою залежала від управлінських рішень. Регіони демонстрували вищу ефективність, коли інтегрували стратегію смарт-спеціалізації в увесь політичний цикл і зробили її обов’язковою умовою для відбору проєктів, а не обмежилися формальним стратегічним документом без реального впливу. Обмежені управлінські можливості часто виявлялися вирішальним чинником: регіони з міцними інституційними та адміністративними ресурсами, а також з чітким лідерством змогли забезпечити надійний процес підприємницького відкриття, сфокусуватися на ключових тематичних цілях і реалістично регулювати рівень амбітності. Там, де потенціал був слабшим, стратегії часто виявлялися надто консервативними.

Як не дивно, деякі регіони з нижчим інституційним потенціалом інколи демонстрували надзвичайно високі результати в розробці S3, що, за словами доктора Яна-Філіппа Крамера, партнера та керівника підрозділу «Сервіси ЄС» у Prognos AG, а також керівника проєкту вищезгаданого аналізу, «було дуже цікавим і несподіваним відкриттям».

 

 

«Ми інтерпретували це так, що деякі регіони з нижчим інституційним потенціалом підходили до смарт-спеціалізації із ретельним дотриманням рекомендацій Європейської Комісії, зокрема процесу, визначеного умовами ex ante. У цих регіонах дотримання окремих кроків зазвичай було суворішим: вони ставилися до кожного етапу серйозніше та застосовували [рекомендоавану ЄС] структуру більш послідовно. Натомість деякі більш розвинені регіони вважали, що їм не обов’язково дотримуватися цієї структури, оскільки вони вже працювали з подібними підходами ще до формалізації S3. […] Але коли ви новачок у цій структурі, її добре розуміння та суворе застосування може стати справжньою перевагою.»

Автори аналізу Prognos наголошують, що таку саму суворість слід застосовувати й до постійного й системного моніторингу. Вони підкреслюють важливість відстежування, чи проходить процес підприємницького відкриття через усі етапи політичного циклу – від моніторингу та оцінки до оновлення стратегій, – а також чи справді заявки на фінансування відповідають задекларованим пріоритетам і реалізують їх. Доктор Крамер підкреслює:

«Якщо ви розробили стратегію і прагнете досягти її цілей, вам необхідно чітко визначити ці цілі. Вам потрібні ключові показники ефективності (KPI) та механізм відстеження прогресу у їхньому досягненні. […] Це критично важливий елемент, якщо ви хочете отримати реальну віддачу від стратегії, а не інвестувати кошти навмання в те, що неможливо виміряти.»

Питання моніторингу та оцінки актуальне не лише для регіональних проєктів смарт-спеціалізації. У «Огляді стратегій смарт-спеціалізації в ЄС», опублікованому Європейським судом аудиторів (ЄСА) у 2025 році, зазначається, що «оцінювання на регіональному рівні зосереджуються переважно на впливі базових інвестицій у інновації, а не на самому процесі смарт-спеціалізації». Це свідчить про те, що хоча для вимірювання успіху акцент робиться на практичних результатах інвестицій на місцях, вплив самої політики смарт-спеціалізації як системного підходу все ще не визначений.

Це не означає, що стратегії смарт-спеціалізації не довели свою користь. У тому самому огляді, на основі опитування понад 100 регіонів, Європейська суд аудиторів підсумовує: «хоча регіони вважають процес підприємницького відкриття складним, вони визнають його корисним». Огляд ЄСА також відмічає дослідження Європейського комітету регіонів, яке підкреслило, що регіони, зокрема, глибше усвідомили необхідність залучення всіх зацікавлених сторін — від представників промисловості, наукових установ і дослідників до громадянського суспільства.

Це стало надзвичайно важливим уроком, як наголосив Річард Таффс: «Визначення “розумних” регіональних пріоритетів мало ґрунтуватися на процесі підприємницького відкриття, який мав об’єднати всіх учасників регіональної потрійної спіралі – органи влади, університети, дослідницькі інститути та бізнес – для пошуку компромісів і спільної розробки стратегії».

За його словами, це також означало, що більшість регіонів зосереджувалися переважно на внутрішніх пріоритетах: «Перший цикл [впровадження смарт-спеціалізації] був орієнтований на внутрішню перспективу – визначення конкурентних переваг регіону та прийняття складних рішень щодо відбору пріоритетів на основі наявної екосистеми: кластерів, науково-дослідного та інноваційного потенціалу». Однак, як зауважив експерт, «розвиток синергії між різними джерелами фінансування залишався і залишається ключовим викликом. [...] У першому циклі приділялося недостатньо уваги міжрегіональній співпраці та тому, як обрані пріоритети вписуються в європейські чи глобальні ланцюги доданої вартості. У другому циклі акцент змістився: більше уваги приділялося міжрегіональній співпраці як інструменту розвитку ланцюгів доданої вартості та формування критичної маси, яка підтримувалася тематичним партнерствам у смарт-спеціалізації та Спільноті практиків смарт-спеціалізації».

Дослідження підтверджують твердження пана Таффса щодо важливості зовнішньої перспективи. Аналіз Prognos AG показав, що розробка стратегій смарт-спеціалізації на регіональному чи субрегіональному рівні може допомогти визначити пріоритети, але лише за умови поєднання з міжрегіональною координацією та співпрацею, щоб «мінімізувати дублювання та допомогти регіонам знайти свою унікальність». Проте, незважаючи на поширеність міжрегіональної співпраці, «європейські регіони недовикористовували свій потенціал для ефективної міжрегіональної взаємодії, залишаючи значні невикористані можливості» (Огляд Європейського суду аудиторів з посиланням на звіт Фонду Бертельсманна за 2023 рік).

Зокрема, в Аналізі Prognos AG зазначається, що існує добра основа для співпраці на основі взаємодоповнюваності (комплементарності). Аналіз визначає численні потенційні міжрегіональні зв’язки, засновані на взаємодоповнюючих знаннях у пріоритетних сферах, і демонструє, як регіональні пріоритети загалом узгоджуються з промисловими екосистемами ЄС. Однак він також підтверджує: для понад 95% цих потенційних зв’язків реальна співпраця мінімальна або взагалі відсутня. Там, де міжрегіональна співпраця все ж налагоджується, причинами часто є географічна чи культурна близькість, а не стратегічна взаємодоповнюваність.

Доктор Крамер пояснює, як досягти справжньої стратегічної взаємодоповнюваності:

«Мова йде про те, як поєднати різні сильні сторони: “У мене є перевага А, мені потрібна компетенція Б”, а партнер пропонує те, чого мені бракує, – не дублюючи того, що ми вже робимо. Уявіть це як складання пазла, де кожен елемент доповнює інший, а не копіює його.

Щоб визначити таку взаємодоповнюваність, регіони можуть комбінувати кількісні та якісні джерела даних. Вони можуть аналізувати публікації, а також безпосередньо спілкуватися з компаніями та дослідниками – через інтерв’ю, опитування чи структуровані консультації. На практиці потрібно поєднувати кількісні докази та якісну аналітику, щоб приймати обґрунтовані рішення. [...] “У нас є одне, у вас — інше, і разом це створює цінність”. Це той менталітет, який регіонам слід культивувати».

 

Які практичні висновки для України?

Спираючись на досвід ЄС, можемо вивести для України практичні уроки із впровадження S3, які полягають не у механічному копіюванні стратегій як формальних документів, а в опануванні ключових принципів її реалізації, описаних у статті:

• інвестувати в управлінські процеси та політичну відповідальність, а в регіонах із обмеженим потенціалом – точно дотримуватися встановлених рекомендацій;
• розглядати моніторинг і оцінку як інструмент постійного вдосконалення – з конкретними цілями та вимірюваними показниками, а не як формальність;
• переорієнтуватися з внутрішнього переліку пріоритетів на логіку зовнішньої взаємодоповнюваності – залучати міжрегіональні партнерства для поєднання різних компетенцій у європейські ланцюги доданої вартості та формування критичної маси компетенцій.

Перший і другий цикли смарт-спеціалізації в ЄС продемонстрували як переваги, так і обмеження цього підходу. З одного боку, стратегії смарт-спеціалізації забезпечують впровадження єдиної стратегічної рамки в усіх регіонах, покращують узгодженість різних політик та стимулюють вибір пріоритетів на доказовій основі. З іншого – нерівномірний розвиток потенціалу, слабкий моніторинг і недостатня міжрегіональна співпраця обмежили її трансформаційний вплив. Ці висновки тепер лягли в основу чергового етапу оновлення підходу S3.

Оскільки ЄС наразі формує нову багаторічну рамкову фінансову програму, сформовану викликами зеленого та цифрового переходів, стратегічної автономії та розширення Союзу, смарт-спеціалізація знаходиться на етапі переосмислення. Зараз її сприймають не як формальну вимогу, а як гнучкий інструмент, здатний адаптуватися до нових політичних цілей і геополітичних реалій. У третій частині ми розглянемо, як S3 може розвинутися в межах наступної рамкової фінансової програми та які наслідки це матиме для регіонів, які готуються до викликів майбутнього.