За його словами, Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» гарантує переселенцям з тимчасово окупованої території право на отримання матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності і від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання безпосередньо у робочих органах Фонду соціального страхування України за фактичним місцем проживання, перебування.

Сергій  Рибалко додав, що законодавство передбачає забезпечення реалізації прав зареєстрованих ВПО на зайнятість. Тому одним із найбільш поширених запитань, з якими внутрішньо переміщені особи звертаються до органів місцевого самоврядування, є отримання статусу безробітного та можливості знайти роботу.

«Варто зазначити, що законодавство України дає можливість стати на облік у центрі зайнятості за відсутності необхідних для цього документів або працевлаштуватися внутрішньо переміщеним особам, які з тих чи інших причин не змогли звільнитися з попереднього місця роботи, не мають трудової книжки і не можуть виконувати свою основну діяльність», - сказав Сергій Рибалко.

Він додав, що стаття 21 Кодексу законів про працю України дозволяє забезпечити роботою особу шляхом прийняття її за сумісництвом, якщо вона не належить до категорій осіб, на які поширюється обмеження щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності.

Як зазначив радник, законодавство не встановлює прив'язки до території при роботі за сумісництвом. ВПО можуть повернутися до основного місця роботи і, якщо є така можливість, продовжити працювати за сумісництвом, або – ні.

«Внутрішньо переміщені особи самостійно приймають такі рішення. Наприклад: працював у Департаменті освіти, переїхав у Львів і влаштувався у Львівський університет за сумісництвом. У випадку деокупації території - повернувся назад і продовжив роботу в університеті дистанційно або припиняє там роботу. Якщо людина працює за сумісництвом і основним місцем роботи, то і зарплату їй платять два роботодавці. Загалом кожна ситуація індивідуальна... Дещо залежить і від роботодавця на основному місці роботи - чи він продовжує працювати на деокупованій території, у якій формі (очна, дистанційна чи простій) тощо», - коментує Сергій Рибалко.

Він зауважив, що внутрішньо переміщена особа має право і на постійне місце роботи, однак для цього вона має бути звільнена з попереднього. Відповідно до ч.4 ст. 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», для набуття статусу безробітного внутрішньо переміщена особа може припинити трудові відносини, надавши нотаріально посвідчену письмову заяву про припинення працівником трудових відносин з підтвердженням того, що ця заява таким громадянином надіслана роботодавцю рекомендованим листом (з описом вкладеної до нього такої заяви).

У разі припинення приймання поштових відправлень на/з території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв’язку з обставинами, визначеними у статті 1 цього закону, така заява подається до відповідного у місті центру зайнятості за місцем проживання ВПО.

«Для отримання статусу безробітного внутрішньо переміщеній особі не обов’язково надавати увесь перелік документів... Водночас до отримання документів та відомостей про періоди трудової діяльності, заробітну плату (дохід), страховий стаж допомога по безробіттю цим особам призначається у мінімальному розмірі, встановленому законодавством України на випадок безробіття», - зазначив Сергій Рибалко.