Луганщина була і буде Україною. У цьому впевнена начальниця Шульгинської військової адміністрації Луганської області Наталія Петренко:
Сім місяців я голова громади без громади.
Я всієї душею за місцеве самоврядування. Для мене більш престижно бути головою громади, аніж головою військової адміністрації. Але я впевнена, що ми точно повернемось до місцевого самоврядування, і у нас буде найдемократичніша у світі держава.
В нашій Шульгинській громаді була тиха окупація. Коли я виїхала 8 квітня з громади, кияни вже поверталися додому, і я по-доброму заздрила їм.
27 лютого до нас зайшла російська армія. Але зайшли вони на тотальний спротив. Від найменших сіл до міст люди виходили на мітинги голіруч і ставали перед танками, кричали: «Їдьте звідси, вас тут ніхто не чекав!». Ми не боялись, але через якийсь час росіяни почали стріляти у цивільних людей. Тоді ми почали свою тиху роботу. У нас був запас пального, шкільні автобуси, якими ми могли евакуювати населення. Але російські військові пройшли 60 км без бою, нічого не руйнуючи; а коли житло не зруйноване, важко людей мотивувати виїхати. Люди з Лисичанська, Рубіжного, Попасної думали, що у нас відносна безпека і до нас почали їхати ті, хто не могли виїхати в Україну, щоб перечекати ситуацію.
Ми з командою сільської ради організували роботу у нових умовах, розподілили завдання. Створили гуманітарні штаби. Це не було складно, адже сільські люди просто знесли харчі, теплі речі і все це роздавали тим, хто цього потребував. Таким чином ми займались соціальною роботою. Ми не займались адмініструванням, бо рада була зачинена і йшов процес так би мовити "підбору нового персоналу".
Наразі наша команда розкидана по Україні, але ми продовжуємо свою роботу. Ми буквально «на валізах», і в будь-який момент готові їхати додому. Дай боже, щоб росіяни так само як тихо зайшли, так тихо й вийшли – без опору і розрухи. Я знаю, що за одну добу, щойно я опинюсь у громаді, я зможу організувати всю роботу і зрозуміти, що нам потрібно.
Закликаю всіх вірити в ЗСУ, допомагати, донатити. Вірю в те, що Україна буде потужним світовим проєктом, адже весь цивілізований світ захоплюється нашими людьми.
Я хочу додому. Я хочу до своєї громади.
Матеріал підготувала Юлія Савельєва, гендерна експертка
Шведсько-українського проекту “Підтримка децентралізації в Україні” (SALAR International)
Теги:
лідерство жінок війна історії війни
Область:
Луганська областьГромади:
Шульгинська територіальна громадаДжерело:
Проект “Підтримка децентралізації в Україні” (SALAR International)
19 червня 2026
«Старі методи профорієнтації вже не працюють». Як у Броварському коледжі закохують дітей у професії
«Старі методи профорієнтації вже не працюють»....
Колись профорієнтація від закладів профтехосвіти виглядала так: агітбригада приїздила до школи, розкладала буклети й...
19 червня 2026
Бюджетна декларація 2027–2029: ключові аспекти, що стосуються місцевого самоврядування
Бюджетна декларація 2027–2029: ключові аспекти,...
KSE Institute: Юлія Маркуц, Андрій Дарковіч, Владислав Шиманський Бюджетна декларація на 2027–2029 роки...
18 червня 2026
Проєкт DECIDE – партнер Фестивалю «Вчителі майбутнього»
Проєкт DECIDE – партнер Фестивалю «Вчителі...
18-19 червня у Львові відбудеться Фестиваль «Вчителі майбутнього», який збере освітян, управлінців, експертів,...
18 червня 2026
Уряд затвердив Середньостроковий план пріоритетних публічних інвестицій держави на 2027–2029 роки
Уряд затвердив Середньостроковий план...
Кабінет Міністрів України затвердив Середньостроковий план пріоритетних публічних інвестицій держави на 2027–2029...