Експертна оцінка фінансової спроможності територіальних громад за підсумками 2025 року. Частина 2. У розрізі областей

Автори:
Яніна Казюк, доктор наук з державного управління, професор, експерт з публічних фінансів та місцевого самоврядування
Віктор Венцель, доктор наук з державного управління, директор Департаменту фінансів Житомирської обласної державної адміністрації

Дослідження підготовлено у співпраці та за підтримки Громадської організації ДЕСПРО.

Одним з основних інструментів, за допомогою яких органи місцевого самоврядування та органи виконавчої влади забезпечують реалізацію своїх функцій та повноважень, здійснюють вирішення питань соціального та економічного розвитку територій, є бюджет, у якому відображаються пріоритети державної та місцевої політики.

Якість та обсяги публічних сервісів, що надаються органами місцевого самоврядування, значною мірою визначаються не лише обсягом фінансових ресурсів, акумульованих у місцевих бюджетах, але й структурою їх розподілу. Вирішального значення набуває забезпечення збалансованості видаткової частини бюджетів – як між поточними та капітальними видатками, так і між різними секторами публічних послуг відповідно до визначених стратегічних пріоритетів.

В умовах повномасштабної збройної агресії та необхідності системної фінансової підтримки сектору безпеки і оборони суттєво зростає навантаження на місцеві бюджети. Спрямування значних обсягів ресурсів на потреби військових формувань, територіальної оборони, матеріально-технічне забезпечення та підтримку заходів національної безпеки є об’єктивною необхідністю, однак водночас створює потенційні ризики розбалансування видаткової структури.

За таких умов особливої актуальності набуває забезпечення виваженого підходу до формування видатків, який дозволяє поєднати виконання функцій із підтримки обороноздатності держави та збереженням належного рівня фінансування базових публічних послуг. Неефективна або диспропорційна структура видатків може обмежувати спроможність громад забезпечувати якість послуг навіть в умовах достатнього рівня ресурсного забезпечення.

У продовження проведеного аналізу фінансової спроможності територіальних громад за підсумками 2025 року в даній публікації пропонується розглянути фінансові індикатори фінансової спроможності у розрізі областей.

Нагадаємо, що за результатами оцінювання розподіл територіальних громад за рівнями спроможності виглядає наступним чином:

* До розрахунку не включено 107 територіальних громад тимчасово окупованих територій (які, відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», було виключено із загального розрахунку базової та реверсної дотацій).

Із 452 територіальних громад, які включено до категорії високого рівня спроможності, найбільша кількість розташована на території Київської області – 56, у Полтавській – 42, Дніпропетровській – 41. Оптимальний рівень охоплює 296 територіальних громад, з яких найбільша кількість у Дніпропетровській та Одеській областях – по 23 у кожній, Миколаївській – 22, Житомирській та Чернігівській – по 19 громад. До задовільного рівня віднесено 215 територіальних громад, у тому числі: в Одеській області – 22, Житомирській – 17, у Вінницькій та Закарпатській областях – по 15 у кожній. До категорії з низьким рівнем належить 247 територіальних громад, серед яких у Закарпатській та Івано-Франківській областях – по 21 громаді, Чернівецькій – 20, Донецькій – 19. До категорії з критичним рівнем фінансової спроможності віднесено 121 тергромаду, з яких у Чернівецькій області – 22 громади, у Рівненській – 17, Закарпатській та Івано-Франківській – по15 у кожній.

Узагальнені показники оцінки фінансової спроможності територіальних громад України за 2025 рік

* !!! Під час розгляду та аналізу показників слід зважати на особливості функціонування територіальних громад у прифронтових регіонах та тих, території яких перебувають під тимчасовою окупацією. Ці чинники зумовлюють суттєві відхилення показників таких громад стосовно середніх величин і не завжди можуть відображати реальний стан з огляду на особливості фінансування та функціонування таких територій. Слід враховувати функціональну типологію територій, вплив воєнних дій та механізми державної підтримки таких територіальних громад.

Узагальнені дані показників, що характеризують фінансову спроможність територіальних громад (2025 рік)

* дивись вище примітку

Відповідно до проведеного аналізу сума доходів загального фонду (без урахування трансфертів) у розрахунку на 1 мешканця у 2025 році по територіальних громадах, по яких здійснено розрахунки (тобто, по 1331 тергромаді), в середньому склала 10 397,8 грн/1 особу. У 541 громаді показник доходів на 1 мешканця перевищив зазначений середній рівень.

Доходи загального фонду (без урахування трансфертів) з розрахунку
а 1 мешканця, грн
(екстремальні та середнє значення)

Видатки загального фонду у розрахунку на 1 мешканця в середньому по громадах становили 14 624,3 грн/1 особу. У 495 громадах показник видатків перевищив цю величину.

Видатки загального фонду з розрахунку на 1 мешканця, грн
(екстремальні та середнє значення)

Оцінювання фінансового стану територіальних громад надає можливість здійснювати загальну діагностику бюджетної політики громад, а також робити висновки щодо необхідності коригування пріоритетів у витрачанні коштів та є допоміжним інструментом у прийнятті управлінських рішень.

У підсумку можна відзначити, що територіальні громади зберігають спроможність виконувати ключові завдання бюджетної політики, забезпечуючи фінансування публічних послуг для населення та одночасно здійснюючи видатки, пов’язані з підтримкою сектору оборони, внутрішньо переміщених осіб і ліквідацією наслідків збройної агресії рф, зокрема варто виокремити наступні аспекти:

Загальна функціональна спроможність громад збережена, попри значний тиск на місцеві бюджети в умовах воєнного стану. Більшість громад забезпечують фінансування базових публічних послуг і водночас беруть участь у підтримці сектору безпеки і оборони;
Зберігається суттєва міжтериторіальна диференціація за рівнем фінансової спроможності. Частка громад із низьким і критичним рівнем становить понад 27%, що може свідчити про структурні дисбаланси у ресурсному забезпеченні;
Існує значна варіативність ключових фінансових показників, зокрема доходів і видатків на одного мешканця, що вказує на нерівномірність фіскального потенціалу та різні можливості громад щодо формування дохідної бази;
Структура видатків у частині громад є дисбалансованою, з високою часткою адміністративних витрат і заробітної плати, що обмежує інвестиційний компонент бюджетів;
Низький рівень фінансування окремих галузей (зокрема фізкультури і спорту) та відсутність відповідних видатків у частини громад свідчить про обмежену фінансову гнучкість і нерівномірність розвитку соціально-гуманітарної сфери;
Висока залежність значної частини громад від трансфертів залишається системною проблемою, що знижує їхню фінансову автономію;
Фактор безпеки та воєнних дій суттєво впливає на показники окремих регіонів, що потребує диференційованого підходу до оцінки та політики підтримки.

З урахуванням виявлених тенденцій експертами визначено такі основні стратегічні напрями:

1. Посилення дохідної спроможності громад: розширення місцевої фіскальної бази; стимулювання економічної активності на територіях; розвиток локальних ринків праці; підвищення ефективності адміністрування доходів;

2. Оптимізація структури видатків: зменшення частки адміністративних витрат; підвищення ефективності управлінського апарату; пріоритетна орієнтація ресурсів на розвиткові проєкти; вдосконалення системи середньострокового бюджетного планування;

3. Нарощення інвестиційного потенціалу: збільшення частки капітальних видатків; розвиток муніципальної інфраструктури; залучення міжнародної технічної допомоги та приватних інвестицій; впровадження проєктного підходу до розвитку громад;

4. Забезпечення збалансованого розвитку соціальної сфери: гарантування мінімальних стандартів у сфері освіти, , соціального захисту, культури, спорту та ін. галузей; розвиток послуг, орієнтованих на якість життя населення; інтеграція підходів, чутливих до потреб дітей та вразливих груп;

5. Підвищення фінансової автономії громад: зменшення залежності від трансфертів; стимулювання самодостатності бюджетів; впровадження механізмів фінансової відповідальності;

6. Диференційована політика підтримки громад: окремі інструменти для прифронтових і постраждалих територій; врахування демографічних, економічних і безпекових чинників; адресна підтримка громад із критичним рівнем спроможності;

Удосконалення системи фінансового вирівнювання – ключовий акцент. Суттєва міжтериторіальна диференціація ресурсного потенціалу обумовлює необхідність системного вдосконалення механізму горизонтального та вертикального фінансового вирівнювання, що має стати одним із ключових напрямів державної політики.

Експерти вважають, що пріоритетними завданнями у цій сфері є такі:

зменшення диспропорцій у доходах на одного мешканця: запровадження додаткових компенсаторних механізмів для «слабших» громад; обмеження надмірної концентрації ресурсів у фінансово спроможних громадах (безумовно, це чутливе питання, однак його потрібно дискутувати);
посилення стимулюючої функції вирівнювання: недопущення демотивації громад до нарощення власних доходів; баланс між підтримкою і стимулюванням розвитку;
інтеграція якісних показників у систему вирівнювання: врахування не лише доходів, а й видаткових потреб (освіта, медицина, соціальні послуги тощо); орієнтація на забезпечення стандартів публічних послуг;
запровадження середньострокової стабільності трансфертної політики (складне завдання для втілення, однак вкрай необхідне): передбачуваність обсягів вирівнювання для громад; можливість стратегічного планування розвитку;
цільова підтримка громад із критичним рівнем спроможності: спеціальні державні програми фінансового оздоровлення; поєднання фінансової допомоги з інституційним розвитком.

Таким чином, подальший розвиток територіальних громад потребує комплексного поєднання внутрішніх реформ (ефективність управління, дохідна база, структура видатків) із системним удосконаленням державної політики фінансового вирівнювання.

Ключовою метою має стати максимальне зменшення міжтериторіальних диспропорцій у ресурсному потенціалі громад та забезпечення рівного доступу населення до публічних послуг незалежно від місця проживання.

Експерти продовжують працювати над вдосконаленням методології розрахунку з урахуванням впливу безпекових та інших об’єктивних чинників на територіальні громади.

Детальна інформація у розрізі областей та територіальних громад наведена нижче (дані репрезентують показники оцінювання фінансової спроможності територіальних громад, яка була проведена в цілому по Україні, з групуванням у розрізі областей).