Коли в регіоні щодня лунають повітряні тривоги, стратегія легко видається розкішшю. Спочатку - відновити світло й воду, знайти кошти на укриття, підтримати лікарню, допомогти бізнесу не закритися, забезпечити людей базовими послугами. Планувати на роки вперед начебто можна буде потім.

Але для прифронтових областей «потім» - небезпечна логіка. Після деокупації, припинення активних бойових дій або появи великого ресурсу часу на підготовку не буде. Доведеться одночасно відновлювати інфраструктуру, повертати людей, запускати економіку, вирішувати житлові питання, працювати з ветеранами, внутрішньо переміщеними особами та громадами, які роками жили в різних умовах війни.

Той, хто не готує рішення зараз, у вирішальний момент ризикує залишитися з переліком проблем замість пріоритетів, партнерств і проєктів.

Саме тому 8-10 вересня в Ужгороді представники агенцій регіонального розвитку Запорізької, Миколаївської, Харківської, Херсонської, Чернігівської, Сумської та Одеської областей зберуться на Літню школу, яку проводить Швейцарсько-український проєкт «Згуртованість та регіональний розвиток в Україні» UCORD у співпраці з Європейською асоціацією регіонального розвитку (EURADA).

Літня школа поєднає європейські підходи до регіонального розвитку з українським досвідом роботи в умовах війни. На основі практичних кейсів, обміну досвідом і фасилітованих дискусій учасники розбиратимуть, як агенції регіонального розвитку можуть долучатися до стратегічного планування, підтримки малого й середнього бізнесу, залучення інвестицій і формування портфеля проєктів.

Окрема увага буде приділена організаційним, управлінським і фінансовим моделям роботи АРР. Йтиметься не про механічне перенесення європейських практик, а про те, які з них можуть бути корисними й реалістичними для українських регіонів, зокрема з огляду на воєнні виклики та специфіку прифронтових територій.

Робота школи має дати кожній АРР практичний результат: визначити власні пріоритети й можливі кроки на наступні 12 місяців, а також зрозуміти, яких партнерств, спроможностей, менторської та технічної підтримки для цього бракує. Це також допоможе UCORD точніше налаштовувати подальшу підтримку під потреби агенцій-учасниць.

«У регіональному розвитку немає універсальних рішень, а для регіонів, що живуть у різних умовах війни, це особливо очевидно. Тому Літня школа має бути не просто обміном досвідом, а робочим простором, де команди зможуть чесно звірити свої підходи, побачити прогалини та сформувати конкретні наступні кроки. Нам важливо, щоб після Ужгорода кожна агенція повернулася не лише з новими контактами, а з чіткішим розумінням, що саме вона може посилити впродовж наступного року і якої підтримки для цього потребує», прокоментувала Марина Бриль, керівниця проєкту UCORD.

Літня школа відбудеться в період, коли в Україні формується нова інституційна рамка державної регіональної політики. У липні було створено Міністерство у справах громад, територій та внутрішньо переміщених осіб України, яке очолив Віталій Безгін. До сфери його відповідальності належить формування державної політики регіонального розвитку, а серед окреслених Міністром стратегічних напрямів є перехід до політики згуртованості Європейського Союзу. Сама поява такого центру відповідальності робить розмову про спроможність регіонів, роль АРР і справедливі підходи до підтримки прифронтових територій особливо своєчасною.

Головний дефіцит - не лише гроші, а здатність обрати

Для прифронтових областей перелік потреб завжди буде довшим за доступний ресурс. Вода, житло, дороги, школи, лікарні, укриття, енергетика, підтримка малого бізнесу, розмінування, транспорт. Кожна потреба реальна. Кожна має людей, для яких вона першочергова.

Саме тому головне питання регіональної політики - не «який об’єкт відновити», а «яке рішення змінить ситуацію для найбільшої кількості людей і дасть регіону майбутнє».

Це принципово інша логіка. Вона змушує оцінювати не тільки вартість будівництва, а й те, хто користуватиметься об’єктом, як його утримуватимуть, чи з’являться навколо нього робочі місця, чи повернуться люди, чи витримає він наступну кризу. Іноді це означає, що п’ять сусідніх громад не будують п’ять малих, дорогих у підтримці рішень, а створюють одне спільне.

Для Запорізької області це питання має ще один вимір. Тут неможливо планувати, ніби область - це тільки підконтрольна Україні територія. Частина громад тимчасово окупована, але їхнє майбутнє вже сьогодні має бути присутнє в регіональних рішеннях.

Катерина Кучина, директорка Агенції регіонального розвитку Запорізької області:
«Для Запорізької області недостатньо скласти перелік того, що треба відбудувати після деокупації. Такий перелік буде безкінечним. Потрібно вже зараз відповідати на важче питання: якою економікою житимуть громади, куди повертатимуться люди, що зможе дати їм роботу і дохід. Якщо цього не продумати зараз, після звільнення територій ми ризикуємо відбудувати об’єкти, але не відновити життя».

Політика згуртованості: справедливі правила розвитку

Європейська політика згуртованості часто сприймається як мова фондів, програм і складних процедур. Насправді вона відповідає на дуже земне питання: як зробити, щоб місце, де народилася або живе людина, не визначало межу її можливостей.

Ця політика не означає, що всі регіони отримують однаково. Її логіка інша: території, які мають гірші стартові умови або більші втрати, потребують інструментів, що дозволять їм не відставати назавжди.

Для України це вже не теоретична дискусія про європейське майбутнє. Війна створила величезний розрив між регіонами - у безпеці, людському капіталі, доступі до інвестицій, стані інфраструктури, можливостях місцевих бюджетів. І цей розрив не зникне автоматично з припиненням бойових дій.

Прикордонна Сумщина бачить це щодня. Тут питання не тільки в тому, як відновити пошкоджене. Питання в тому, як не допустити, щоб громади поступово втрачали населення, підприємства, фахівців і здатність самостійно розвиватися.

Віталій Расторгуєв, директор Агенції регіонального розвитку Сумської області:
«Коли говорять про прикордоння, зазвичай насамперед бачать втрати. Але для регіону не менш важливо зберегти те, що ще працює: підприємства, фахівців, локальні виробництва та громади, які попри все намагаються розвиватися. Бізнесу потрібна можливість планувати не на кілька тижнів, а хоча б на рік уперед. Громадам потрібні ресурси не тільки на ліквідацію наслідків атак, а й на розвиток послуг, підтримку зайнятості та підготовку проєктів. Якщо держава оцінює прикордонні території за тими самими критеріями, що й безпечніші регіони, вона не враховує реальної ціни, яку вони щодня платять за війну. Політика згуртованості має дати таким областям можливість не просити особливого ставлення, а зберігати конкурентоспроможність і залишатися повноцінними учасниками розвитку країни».

Від окремих запитів - до спільної траєкторії

Звести роль агенції регіонального розвитку до написання грантових заявок - означає недооцінити її значення. Грант може профінансувати конкретне рішення. Але перед тим, як з’явиться заявка, хтось має визначити проблему, яку справді варто вирішувати, зібрати дані, побачити зв’язок між потребами кількох громад, знайти партнерів і переконатися, що проєкт не залишиться дорогою спорудою без людей, коштів на утримання та зрозумілого результату.

АРР працюють на стику різних інтересів. Для громади важливо швидко відновити послугу. Для обласної влади - бачити, як це рішення впливає на область загалом. Бізнес оцінює ризики, кадри та логістику. Партнери очікують обґрунтування, прозорих процедур і вимірюваного результату. Ці інтереси не завжди збігаються автоматично. Їх потрібно обєднати в єдине партнерство, навколо якого можна створити спільний проєкт та  разом його реалізувати -?

На Херсонщині потреба в такій координації має цілком практичний вимір.

Олег Кулакевич, директор Агенції регіонального розвитку «Офіс євроінтеграції» Херсонської області:
«Для Херсонщини сьогодні вкрай важливо постійно актуалізувати потреби громад. На жаль, руйнування тривають, громади зазнають нових обстрілів, змінюється безпекова ситуація, а разом із нею - пріоритетність і характер потреб. Те, що було актуальним учора, сьогодні вже може потребувати зовсім іншого рішення. Тому для нас принципово важливо мати постійний зв’язок із громадами, збирати та аналізувати актуальну інформацію і співвідносити реальні потреби з можливостями державних та міжнародних партнерів. Саме тут ми бачимо одну з ключових ролей Агенції регіонального розвитку. Наше завдання - не просто передати партнеру перелік потреб. Потреба громади має бути проаналізована, перетворена на якісно підготовлений проєкт, знайти відповідного партнера та ресурс, а окремі проєкти мають складатися у спільну логіку відновлення і розвитку регіону. Якщо такого системного підходу немає, підтримка може залишатися фрагментарною: різні партнери працюватимуть паралельно, окремі потреби дублюватимуться, а інші залишатимуться недостатньо охопленими. Тому для нас важливо, щоб кожен проєкт, гуманітарна допомога чи інвестиція розглядалися не як окрема добра ініціатива, а як частина спільної картини розвитку території. Координація в цьому випадку - не про контроль, а про ефективність. Агенція має допомагати вибудовувати постійний зв’язок між громадами, обласною владою, бізнесом та міжнародними партнерами, щоб обмежений ресурс спрямовувався туди, де він може дати найбільший результат. Для прифронтової Херсонщини це особливо важливо: ми маємо одночасно відповідати на нагальні виклики сьогодні і вже зараз готувати рішення, які формуватимуть економічну стійкість, спроможність громад та основу для довгострокового відновлення регіону».

Тому для АРР важливі не лише навички проєктного менеджменту. Не менш важливі вміння вести діалог із громадами, бізнесом та експертним середовищем, працювати з даними, формувати регіональні пріоритети, пояснювати складні рішення й зберігати послідовність, коли змінюються обставини, партнери чи джерела фінансування.

У прифронтових регіонах ці функції стають особливо цінними. Тут ціна помилки вища, а часу на її виправлення менше. Рішення, які готуються сьогодні, мають враховувати не лише масштаби руйнувань, а й безпекові ризики, демографічні зміни, потреби переміщених людей, стан місцевої економіки та спроможність громад підтримувати відновлену інфраструктуру в майбутньому.

Навіщо Літня школа в Ужгороді

У прифронтових регіонах немає можливості довго тестувати рішення: помилка в пріоритетах коштує грошей, часу, а часто - довіри людей. Тому Літня школа в Ужгороді - це простір, де команди агенцій регіонального розвитку можуть звірити свої підходи до роботи з найскладнішими викликами ще до того, як вони стануть дорогими управлінськими помилками.

Учасники школи представляють області, які зазнали різних наслідків війни й працюють у різних безпекових та економічних умовах. Для них цінність такої роботи полягає в можливості зіставити власний досвід із досвідом колег, критично подивитися на звичні підходи й зрозуміти, що з напрацьованого іншими регіонами може бути корисним у їхніх умовах.

Школа дає можливість говорити між собою професійно й предметно: як поєднувати термінові потреби громад із довшими цілями області; як працювати з бізнесом, міжнародними партнерами та сусідніми громадами; як пояснювати складні рішення людям, як парвильно використовувати дані. Такий обмін формує не просто мережу контактів. Він допомагає виробляти спільну мову регіонального розвитку, без якої відновлення країни неминуче розпадатиметься на окремі, не пов’язані між собою проєкти.

Саме в цьому полягає цінність Літньої школи UCORD: вона посилює людей і команди, яким уже зараз доводиться тримати в полі зору не один об’єкт і не одну громаду, а майбутнє цілих регіонів.

«Відновлення України буде успішним лише тоді, коли кожен регіон матиме можливість запропонувати власну траєкторію розвитку, спираючись на людей, економіку, ресурси та потреби громад. Для прифронтових областей це особливо складне завдання: вони мають одночасно реагувати на наслідки війни, зберігати людський і підприємницький потенціал, готуватися до повернення людей та відновлення деокупованих територій. Агенції регіонального розвитку можуть об’єднувати ці процеси в спільну роботу влади, громад, бізнесу, науки й громадянського суспільства, щоб рішення для регіону не ухвалювалися ізольовано та без бачення довгострокових наслідків. Саме так формується згуртованість: коли люди незалежно від місця проживання мають доступ до можливостей, послуг і перспективи», - зазначила Марина Бриль.

Від того, наскільки Україна зуміє підтримати ці регіони вже тепер, залежить не лише темп їхнього відновлення. Залежить, чи не перетвориться лінія фронту на лінію довготривалої нерівності між територіями.

Політика згуртованості має дати відповідь саме на це: як повернути регіонам, що несуть найбільший тягар війни, повноцінне місце в економічному, соціальному та європейському майбутньому України.