Голова Хмельницької громади Олександр Симчишин про те, як стала можливою рекордна допомога армії, про майбутнє і про те, що дає йому найбільше натхнення у роботі

 

Автор: Дмитро Синяк

 

Це інтерв’ю бере свій початок з новинного посту в одному з найбільших українських Телеграм-каналів. У ньому зазначалося буквально наступне: «Хмельницька громада лише протягом місяця передала військовим: 30 квадрокоптерів, 3 потужних, гексакоптери, 3 комплекси РЕБ, наземні роботизовані комплекси, 35 FPV-дронів на оптоволокні та 20 тис. елементів живлення». Також у новині зазначалося, що громада підтримує понад 100 військових підрозділів, яким лише за перші 4 місяці цього року виділила понад 670 млн грн». Ці цифри видалися нам приголомшливими, і ми попросили міського голову Хмельницького Олександра Симчишина докладніше розповісти про допомогу армії, а також про те, як живе Хмельницька громада на п’ятому році повномасштабного російського вторгнення.

 

Голова Хмельницької громади Олександр Симчишин

 

Чим пожертвувала Хмельницька громада, віддаючи п’яту частину бюджету військовим

Якщо не помиляюся, Хмельницька міська рада цьогоріч заклала 552 млн грн на підтримку Сил оборони. При цьому ви заявляли, що протягом року ця сума ще зростатиме. Як таке можливо?

- У вас дещо застарілі дані. Станом на 1 вересня цього року на посилення обороноздатності держави у нашому бюджеті передбачено 788 млн грн. Це не враховуючи будівництва укриттів, об’єктів захисту інфраструктури, коштів на компенсацію пільгового проїзду ветеранів та інших статей, які багато громад включають у перелік «оборонних» видатків. Ми не включаємо. Тому 788 млн грн – це на пряму підтримку військових частин та конкретних бійців. Буквально кілька тижнів тому портал Апостроф опублікував результати власного дослідження щодо того, скільки українські обласні центри витрачають на захист держави. Так-от, Хмельницький очолює цей рейтинг з результатом 15% від власних надходжень. Це про щось-таки говорить, правда? І так у нас триває п’ятий рік, тобто із самого початку повномасштабного вторгнення. А бувало, що ми віддавали нашим захисникам і захисницям до 25% наших особистих надходжень. І до «повномасштабки» ми теж активно допомагали силам оборони, створивши перші програми ще у 2016-му. До речі, ми плануємо до кінця року збільшити наші видатки на підтримку війська до 1 млрд грн. Може, ми поставили зависоку планку, але, думаю, на 900-920 млн грн у будь-якому разі вийдемо. Тоді можна буде сказати, що Хмельницька громада віддала армії 17-18% власних надходжень. Хоча я хочу, щоб у майбутньому цей показник сягнув 20-22%.

Це при тому, що бюджет міста на цей рік становить…

- Якщо говорити про власні надходження – 4,7 млрд грн. Державні трансфери згадувати немає сенсу, адже ми фактично лише передаємо їх за цільовим призначенням. Ми не можемо віддавати їх військовим.

У новинах, які повідомляють про допомогу Хмельницької міської ради армії, дивує також деталізація. Адже у них часто перелічується конкретне обладнання, і це дозволяє робити припущення, що ви непогано знаєтеся на зброї. Наскільки такі знання важливі зараз для голови громади?

- Все просто: ці знання є наслідком нашої допомоги армії. Аби унеможливити різноманітні махінації з нашими грошима, ми самі купуємо значну частину обладнання для військових. А щоб купувати те, що треба, ви маєте розбиратися у цьому. Які бувають РЕБи (засоби радіоелектронної боротьби. – Авт.), які НРК (наземні роботизовані комплекси. – Авт.). А якщо говорити про дрони, то це цілий всесвіт, бо є БПЛА літачкового типу – це дрони-перехоплювачі; є FPV на оптоволокні, ну і багато інших. Ти ж не хочеш, щоб гроші громади були витрачені намарно. От і доводиться в усе вникати самому. Я вам більше скажу. Ми маємо грантову програму з підтримки інноваційних проєктів у сфері оборони. Тобто коли будь-які хмельницькі розробники висловлюють цікаву ідею, ми готові інвестувати у неї до 1 млн грн. Наслідком цього зазвичай стає якийсь інноваційний ретранслятор, дрон-перехоплювач і таке інше. На цю статтю у нашому бюджеті на 2026-2027 роки передбачено 32 млн грн.

15% бюджету на оборону – це приголомшлива цифра. Скільки місто може віддавати на оборону, не почавши «проїдати» власний розвиток? Де для вас проходить ця межа?

- А Хмельницька громада обмежила і заморозила власний розвиток у 2022 році! Причому ми тоді зупинили дуже круті розвиткові проєкти. Наприклад, будівництво Палацу спорту – як на мене, найкращого палацу спорту у цілій Україні, побудованого за часів Незалежності. Ми також припинили багато проєктів з благоустрою, перестали оновлювати парки, сквери… З 2022 року ми не відремонтували капітально жодної дороги і ведемо тільки поточні ремонти. Мене щиро дивує, коли місцеве самоврядування у прифронтових містах витрачається на якісь інсталяції, висаджує квіти, облагороджує парки... І це у той час, коли москаль будь-якої миті може постукати у двері прикладом автомата Калашнікова.

До повномасштабного вторгнення, у 2021 році, Хмельницький очолив рейтинг конкурентоспроможності міст України від USAID, а також посів 3-є місце у Рейтингу комфортності українських обласних центрів за версією журналу «Фокус». Тепер на цих напрямках довелося поставити хрест?

- Нам надзвичайно прикро через вимушену тимчасову відмову від розвитку. До повномасштабного вторгнення нашим девізом було: «Хмельницький щодня новий». Ми дуже активно будували, ремонтували, створювали нові об'єкти. Не тільки такі, як Палац спорту... За часи Незалежності ми побудували 12 навчальних закладів, відремонтували сотні кілометрів доріг, відкрили сотні дитячих та спортивних майданчиків. Але на початку 2022 року нам довелося поставити все це на паузу. Я вважаю, що з цього часу для кожного українця не повинно бути нічого важливішого, ніж підтримка сил оборони. Все решта може почекати. Тому ми віддаємо війську по максимуму, жертвуючи розвитком та місцем у рейтингах. Адже сили оборони – це можливість вижити, це – майбутнє. Це пріоритет №1. Без них кожне українське місто перетвориться на Бахмут. Це треба дуже добре зрозуміти працівникам місцевого самоврядування цілої України.

 

Ось так виглядає на практиці допомога війську Хмельницької громади

 

Як громада піклується про ветеранів та родини військовослужбовців

Ви згадали програму, за якою ветеранам надають право пільгового проїзду у міському транспорті. Що ще Хмельницька громада робить для підтримки ветеранів?

- Цього року міська рада передбачила понад 1 млрд грн на 4-річну програму підтримки військовослужбовців та ветеранів. Минулого року допомогу за нею скористалися 9,5 тис. військових. Ще 2,5 тис. отримали від нас кошти на лікування та реабілітацію. Крім цього, трохи менше 1 млрд грн на 4 роки ми виділили на програму «Родини героїв», що має підтримати родини загиблих воїнів, полонених та зниклих безвісти. Загалом на ці програми лише минулого року пішло 204 млн грн. Частина цих коштів, не менше 50 млн грн щороку, йде на ключову для більшості річ – виділення житла.

Яким чином ви обираєте тих, хто отримує квартири? Адже бажаючих, мабуть, дуже багато.

- Так, справді, незважаючи на те, що ми до 2022 року давали близько 60-70 квартир на рік, кількість військовослужбовців, які все ще потребують житла, сягає понад 1 тис. осіб. Щоправда, тут треба сказати, що житло військовим та членам їхніх сімей надає також і держава, тож ця черга рухається, не стоїть на місці. Щоб все було чесно, у міській раді створено відповідну комісію, до якої, крім наших посадовців, входять також ветерани і діючі військові. Ця комісія і визначає першочерговість надання житла. У пріоритеті – тяжко поранені, вчорашні полонені, відзначені важливими державними нагородами бійці, а також ті, за яких клопочуть військові частини. До речі, розподіляючи житло, ми намагаємося тримати паритет між різними родами військ. Щоб, наприклад, спецпризначенці чи нацгвардійці не почувалися упослідженими. Я пишаюся тим, що у нас отримав квартиру один легендарний боєць. Через три місяці після того, як ми передали йому ключі від квартири, його нагородили зіркою Героя України. Це доводить, що ми рухалися у правильному напрямку.

Із матеріальним забезпеченням зрозуміло. А чи інвестує громада у психологічну реабілітацію військових?

- Звісно, бо саме психологічна реабілітація дає можливість повноцінно інтегрувати ветеранів у суспільство. Більшість нашої роботи концентрується довкола Ветеранського простору, що є міською комунальною структурою. Відтак, тамтешні психологи, реабілітологи, фахівці із супроводу ветеранського бізнесу та інші спеціалісти отримують зарплатню з міського бюджету. Плюс у нас працюють два реабілітаційних відділення, які теж займаються ветеранами. Одне діє як філія Хмельницької міської лікарні, спеціалізуючись з реабілітації опорно-рухового апарату. Інша установа, яка називається «Берег надії», – на 60 місць, – займається питаннями психологічної реабілітації.

 

Візуалізація проєкту майбутнього Центру психічної реабілітації для військових

 

Виступ у ветеранському просторі

 

Перед колумбарієм, де здебільшого поховані речі полеглих Героїв – мешканців Хмельницької громади, тіл яких не вдалося знайти

 

Олександр Симчишин під час екскурсії до міської ради групи дітей ветеранів та загиблих у нинішній війні

 

Під час проведення у Хмельницькому Ветеранської платформи «Пліч-о-Пліч»

 

Муніципальний проєкт «Хмельницький вдячний» об'єднує бізнес, який підтримує захисників і ветеранів

 

Олександр Симчишин нагороджує військових відзнакою «Воля і мужність», а також вручає їм сертифікати на житло до Дня Незалежності 2026

 

Новий дім для переселенців

Скільки переселенців обрали Хмельницьку громаду своїм другим домом? Чи має Хмельницька міська рада стратегію, за якою внутрішньо переміщені особи поступово перетворювалися б на повноцінних місцевих мешканців?

- Загалом з 24 лютого 2022 року наша громада прийняла близько 320 тис. українців та українок з окупованих та прифронтових територій. З них у нас залишилася десь десята частина – близько 35 тисяч. Ця цифра є мінливою, бо люди постійно приїжджають та від'їжджають, але у своїх розрахунках ми орієнтуємося саме на неї. Я щиро пишаюся тим, що більшість переселенців вже повністю інтегровані. Вони мають роботу і житло, займаються бізнесом, їхні діти ходять до наших шкіл та садочків. Ці люди також отримують у нас всі медичні, соціальні та всі інші послуги й, що дуже важливо, вони беруть участь у житті громади. До речі, ми були першою громадою в Україні, що внесла зміни що свого статуту, повністю прирівнявши ВПО у правах до місцевих мешканців. Найбільш гострою у цьому плані є проблема з житлом. Але я пишаюся тим, що ми реалізували разом з Європейським Союзом проєкт на 1,5 млн євро, перебудувавши під смарт-квартири два наших гуртожитки. Крім цього, ми отримали від Євросоюзу грант на 8,4 млн євро, на який побудували два будинки. Думаю, через кілька місяців там вже житимуть люди – виключно переселенці. Внеском громади у цей проєкт були земельна ділянка, інженерні споруди та підведення усіх мереж.

Чи допомагає громада переселенцям знайти роботу? Адже не всі хочуть займатися низькооплачуваною фізичною працею, комусь потрібне, можливо, перепрофілювання.

- Я би не сказав, що хтось у нас має проблему з працевлаштуванням. Якщо ти хочеш працювати, то завжди знайдеш роботу – за фахом. Звісно ж, ми пропонуємо усім послуги різноманітних муніципальних курсів з перекваліфікації. Також у нас діють програми, за якими люди можуть розпочинати власну справу. Все це робиться або через Центр зайнятості, або через управління соціального захисту. Наприклад, багато мешканців Маріуполя працюють водіями чи водійками тролейбусів. У тролейбусному парку завжди є вакансії, ми готові брати туди людей на роботу – після відповідного навчання, звичайно. У комунальній сфері ми теж маємо під 400 вакансій, готові хоч сьогодні людей забирати.

 

Одне з новозбудованих шкільних укриттів Хмельницької громади

 

Мирна економіка

До речі, про тролейбуси. Хмельницький продовжує розвивати програму розбудови мережі електротранспорту, розраховану до 2030 року. Отже про певний розвиток громади таки можна говорити? З іншого боку, чи правильно зараз розбудовувати мережу саме електротранспроту, коли експерти в один голос кажуть, що взимку швидше за все бракуватиме електрики – через російські удари?

- Навіть зараз, під час великої війни, ми не хочемо відмовлятися від свого бачення майбутнього, у якому Хмельницька громада є насамперед здоровою. Тому екологічно чистий транспорт залишається одним з наших пріоритетів. Навіть віддаючи основний фінансовий ресурс на сили оборони, ми не зупинили цю програму і спільно з Європейським банком реконструкції та розвитку, а також з Європейським Союзом реалізували проєкт оновлення громадського транспорту міста Хмельницький на 16 млн євро. Й хоча лише третина з цих коштів є грантовими, тепер ми маємо на міських вулицях 44 новеньких тролейбуси. Я пишаємося тим, що ми змогли реалізувати такий масштабний проєкт в умовах війни. Загалом, мушу сказати, за десять років на посаді Хмельницького міського голови, ми купили 76 нових тролейбусів – сучасних, зручних, з кондиціонерами, з інтернетом та вайфаєм. Також ці тролейбуси підходять людям, які користуються колісними кріслами. Звісно, за такої кількості електротранспорту відключення світла є великою проблемою, але ми вже призвичаїлися до них. Під час блекаутів ми просто випускаємо більше автобусів, які тримаємо у резерві – саме на цей випадок.

Протягом нинішньої війни ваша громада отримала величезний досвід у тому, що стосується виробництва та закупівель у сфері оборони. Як ви гадаєте, чи може Хмельницький після війни перетворити цей досвід на окремий кластер оборонних технологій?

- А чому тільки оборонних? Багато військових технологій цілком можуть застосовуватися і у цивільному житті. Наприклад, безпілотні наземні роботизовані комплекси здатні працювати для аграрного сектору, у логістиці, навіть у житлово-комунальному господарстві. Хіба є зараз такою вже фантастикою робот, який, наприклад, косить траву влітку чи посипає тротуари піщано-соляною сумішшю взимку?

Яку тоді економіку ви хочете бачити у Хмельницькій громаді через 10 років? Виробництво, логістику, туризм?

- Хмельницький не міняє своїх фішок. Найголовніша – це логістика, завдяки вдалому розташуванню. Саме тому ми були і залишаємося місцем будівництва великих логістичних хабів. Іншою фішкою Хмельницького з його славетним ринком є торгівля, мікропідприємство, тому ми й далі будемо це максимально розвивати. Також у нас надзвичайно розвинута легка промисловість. Ви знали, що Хмельницький – один з європейських лідерів у виробництві весільного одягу? Незважаючи на війну, у нас також створюються кілька індустріальних парків. Ми вже маємо три: два приватних і один комунальний – на 92 гектари. Але будується ще, і ми зараз тягнемо туди мережі: електрику, газ, під'їзну дорогу, воду, каналізацію… І вже маємо кількох інвесторів, які хочуть туди заходити.

Ви, до речі, – один з небагатьох мерів, який відкрито виступив за збереження спрощеної системи оподаткування для ФОПів та мікробізнесу. Чому?
- Все дуже просто: бо ФОПи критично важливі для Хмельницької громади. Насамперед треба сказати, що ми їх не субсидіюємо, вони – самозайняте населення, яке ще й само створює робочі місця. Й при цьому зазвичай допомагають війську. Ну, не можна їх душити й давити, заганяти у «тінь»! Яка користь з них буде, якщо вони перестануть платити податки? А для Хмельницького єдиний податок, до речі, – це друге за розміром джерело наповнення бюджету. Перше – це ПДФО, друге – єдиний податок. Тому треба зробити все, щоб дати можливість цим людям виживати і працювати в умовах війни. От буквально позавчора у нас був приліт по ринку, де всі торговці – ФОПи. Уявляєте? Ці російські потвори вдарили просто по ринку! До 20 кіосків знищено, у людей там товар був, тож люди втратили дуже багато. То що, при цьому їх треба ще й податками затискати?

Ви кілька разів у різних контекстах згадали комунальні підприємства громади. Чи потребують вони дотацій? У деяких громадах їх або закривають, віддаючи той чи інший напрямок у приватні руки, або виводять хоча б на нуль збитків. Яка ваша позиція щодо цього?

- Якщо тарифи на тепло, на гарячу і холодну воду, на перевезення, на транспорт, на водовідведення, на вивезення сміття будуть економічно обґрунтованими, ці підприємства зможуть навіть генерувати прибуток. Але ж ми слідуємо загальнодержавній політиці стримування росту тарифів, а раз так, комунальні підприємства треба дотувати. За останні десять років Хмельницька міська рада багато вклала у модернізацію та реконструкцію комунальних підприємств міста, тож вони є доволі сучасними та економними, порівняно з подібними підприємствами в інших громадах. Але всі вони працюють за економічно збитковими тарифами.

 

Гордість Олександра Симчишина – новенькі тролейбуси, які Хмельницька міська рада закупила на кошти Європейського банку реконструкції та розвитку, а також на кошти Євросоюзу

 

Найбільший здобуток

Чи є рішення, які ви як міський голова фінансово чи політично не можете собі дозволити?

- Я в душі будівельник, людина, яка створює, ремонтує, розвиває. Я завжди відчуваю задоволення чи навіть щастя, коли ми відкриваємо новий дитячий садочок, нову школу, максимально обладнану, сучасну… Новий дитячий чи спортивний майданчик, відремонтований стадіон, чи навіть новий тролейбус сповнюють мене натхненням і дають відчуття немарно прожитого життя. Звісно, війна та рекордні видатки на оборону сильно обмежують мене...

Чи доводилося вам протягом повномасштабного вторгнення приймати ризиковані, нестандартні рішення, щодо яких ви не були переконані?

- Наприклад, до повномасштабного вторгнення ми поставили собі завдання – протягом 52-х вихідних у році обов'язково проводити якісь великі масові заходи, щоб у громаді створювалася «жива атмосфера». Рух, рух, рух – це головне! Якщо є рух, то місто оживає, починає дихати і розвиватися. Але з 24 лютого 2022 року все інакше. Ми працюємо переважно на сили оборони, і це рішення під певним кутом може виглядати ризикованим та нестандартним. Адже дедалі більше містян починають піднімати питання побуту, доріг, інфраструктури… І я чую дедалі більше критики на свою адресу. Та все ж тримаюся своєї лінії.

Що поробиш, люди звикли до війни, до прильотів, до ушкоджень…

- І тому вони починають дорікати нам, що ми мало ремонтуємо. Так, ми справді ремонтуємо у сотні разів менше, ніж до 2022 року, хоч і продовжуємо вкладатися  у критичну інфраструктуру, у школи, у лікарні. (І, до речі, завдяки цьому ми не відправляли наших дітей узимку на додаткові канікули, як зробили багато інших міст). Але виділяти 20% бюджету на оборону й при цьому забезпечувати довоєнний рівень розвитку міста неможливо.

Уявіть, що через десять років мешканці Хмельницького скажуть: «От Симчишин зробив таку одну річ, що визначила розвиток громади на багато років вперед». Що б ви хотіли, щоб вони назвали?

- Найперше, я би хотів, щоб вони розділили два періоди мого головування: до 24 лютого 2022 року і після. До цього Симчишин зробив Хмельницький щодня новим, живим, комфортним містом, можливо, найкомфортнішим містом в Україні. А після цього Симчишин зробив все можливе і неможливе для того, щоб Хмельницький залишився частиною України, яка перемогла у війні за свою свободу і незалежність. Як би мене не критикували за недостатність уваги до міської господарки, я усім відповідаю: для мене зараз головне, щоб українці вижили і щоб Україна залишилась державою. Все решта не має значення. Рейтинги, вибори – це все дурниці. Головне, щоб наступних народних депутатів в Україні обирали до Верховної Ради, а не до Государственной Думи. Мені би дуже хотілося, щоб кожен міський голова і взагалі кожен українець думали саме так.