Голова Софіївської селищної ради Дніпропетровської області Петро Сегедій про стійкість громади у тому, що стосується забезпечення мешканців водою та завчасне запобігання усім пов’язаним із цим ризикам

 

Автор: Дмитро Синяк

 

До повномасштабного російського вторгнення наріжним каменем роботи громад було підвищення якості надання послуг. Але тепер на перший план вийшла суто воєнна риса - стійкість. Тепер громади повинні вміти виживати за умов тривалої відсутності світла, газу, централізованого опалення… Софіївська громада Дніпропетровської області має унікальний досвід забезпечення мешканців водою за умов, коли її більше немає не тільки у кранах, але й у колодязях. Саме так трапилося, коли російські війська підірвали греблю Каховської ГЕС, через що величезне Каховське водосховище, що живило Софіївську громаду, перестало існувати. Але громаді вдалося не тільки вижити, але й виробити певні алгоритми стійкості, що тепер можуть бути цікаві іншим. Про це Софіївський селищний голова Петро Сегедій розповів Децентралізації.

 

 

Досвід голови Софіївської селищної ради Петра Сегедія зараз якнайкраще підходить для його громади: він закінчив Університет цивільного захисту і з 1987 по 2019 роки працював у пожежній охороні та структурах Міністерства надзвичайних ситуацій.

 

Принципи стійкості у тому, що стосується забезпечення водою, від Петра Сегедія:

1. Диверсифікація: не залежати від одного водозабору чи водогону

2. Автономність: мати резервні свердловини, генератори, альтернативне живлення насосів

3. Моніторинг: знати стан мереж, джерел води та її якість

4. Координація: мати план дій влади, водоканалу, ДСНС і населення на випадок аварії

 

Коли раптово зникло Каховське водосховище і вода у кранах

У багатьох селах Дніпропетровщини з водою було негаразд ще до російського вторгнення. Як вторгнення змінило цю ситуацію?

- Хоч раніше все було далеко не ідеально, але все працювало. Ми мали постачальників води, платили їм і знали, що вода у нас буде. Але через знищення загарбниками греблі Каховської ГЕС наша громада зовсім несподівано опинилася на межі виживання. Ми не сподівалися, що росіяни наважаться на такий злочин і були не готові залишитися без води. Це, власне, було нашою найбільшою помилкою, бо без тепла, газу, навіть без електрики ще можна так-сяк жити, але без води - ніяк.

Що ви робили у перші дні після підриву ГЕС, коли вода у кранах зникла?

- На жаль, вона зникла не тільки у кранах, але й у багатьох колодязях. Адже наша громада знаходиться на певному підвищенні. Насамперед ми заходилися налагоджувати систему підвозу питної води людям, залучивши до цього всю можливу і неможливу техніку, що була у нашому розпорядженні: комунальну, військову, автомобілі підприємців тощо. Ми також негайно створили запас води на нашій насосній станції, з якого щодня наповнювали машини-водовози. По селах ми продавали цю воду за символічною ціною, а мешканцям багатоквартирних будинків роздавали її безкоштовно. У житлових масивах нашого селища ми, звісно ж, визначали певні місця, куди можна було прийти по воду. А у приватному секторі працювали адресно, залучаючи до цієї роботи працівників нашої соціальної служби. Вони підказували, де живуть самотні, літні чи маломобільні люди, які не зможуть самі вийти по воду, яким її треба принести. Окремим напрямком нашої роботи стала комунікація з людьми щодо підготовки ємностей для води, аби вода не псувалася і люди не підчепили кишкові хвороби. Роботи було непочатий край…

Де ж люди брали ці ємності?

- Потрібні були спеціальні баки, і ми оперативно звернулися із відповідними запитами до громадських організацій, донорів та підприємців, які забезпечили частину наших домогосподарств резервуарами ємністю 1 куб. м. Ці ж резервуари отримали всі наші комунальні заклади. Потім нам вдалося отримати від них і кілька автомобілів-водовозів. Великим викликом для громади стало забезпечення усіх цих автомобілів пальним. Раніше ж ми не мали ані цих витрат, ані такої кількості транспорту. Але ми справилися. А через три місяці нам подали воду з Кривого Рогу, хоч там її теж бракувало. Ми вистояли.

 

Ємності для води, передані Софіївській селищній територіальній громаді в рамках діяльності Дніпропетровського регіонального офісу міжнародного співробітництва, який задіяв до співпраці уряд федеральної землі Північний Рейн-Вестфалія через німецько-українське товариство «Синьо-жовтий хрест»

 

Що робити, якщо воду із місцевих криниць не можна пити?

Води у кранах не було три місяці?

- Ні, раз на місяць її все ж давали, але у недостатньому обсязі. Тому ми негайно розпочали процедуру залучення інвесторів, які бурили у місцях загального користування -  біля шкіл, садочків, біля лікарні - артезіанські свердловини. Але дебет води був слабким: одна свердловина давала максимально 2,5 «куба» на годину, а треба було би 90-100 «кубів». Крім того, на жаль, через особливості нашого регіону артезіанська вода може використовуватися виключно для господарських потреб.

Що це за особливості? Чому воду з артезіанських свердловин не можна було пити?

- Тому що її забруднюють криворізькі шахти. Навіть з наших колодязів тепер беруть воду виключно для господарських потреб, і за своїми якостями вона з кожним роком погіршується. Однак цією водою ми  милися, поїли худобу, поливали городину… Це вже, принаймні, щось! Тому артезіанські свердловини врятували ситуацію. А щоб воду з них можна було пити, ми придбали для деяких з них очисні установки. У кожному старостаті тепер є, принаймні, по одній такій установці, а у Миколаївському старостаті - навіть дві. Там з їхньою допомогою очищують воду з річки Бузулук, доволі непогану за своїми хімічними властивостями.

Скільки коштують ці установки? Чи катастрофічна ситуація із забезпеченням водою не полегшила вам можливості пошуку коштів міжнародних донорів? Кому-кому, а вашій громаді вони мали б допомогти у першу чергу…

- Так і було. Очисні установки дуже дорогі, вони коштують не менше 1 млн грн за одиницю. Але нам їх забезпечили донори. Більше того, донори ще й рік обслуговували їх і навчали нас поводженню з ними, і лише після цього передали нам ці установки на баланс. Донорська організація «Актет» надала нам свій автомобіль із водієм, якому ми лишень давали пальне, воду і адреси, на які він цю воду мав доставляти. Той водій працював у нас цілий місяць. Донори також допомогли нам із трубами, обладнанням, бетонними кільцями для колодязів тощо. А пластикових ємностей для зберігання води вони навезли стільки, що згодом нам навіть довелося відмовляти тим, хто хотів нам ці ємності купити чи передати.

Ви згадали про кільця для колодязів, з іншого боку зазначили, що вода у місцевих колодязях стає рік від року гіршою. Отже, чи варто розвивати цю древню технологію? Наскільки звичайні криниці важливі для забезпечення стійкості громади?

- Дуже важливі для сіл, тому, кожен з них обліковано, а деякі навіть поставлено на баланс селищної ради. У Софіївці з її багатоквартирними будинками колодязі вже неактуальні. Натомість тут можна розвивати іншу стару технологію: «качалки» - ручні помпи. Вони й електрики не потребують, і люди без води не залишаться. Ми вже встановили у Софіївці дві таких «качалки», а наш архітектор отримав завдання спланувати мережу цих пристроїв у селищі таким чином, щоби від кожного домогосподарства до найближчої помпи було максимум 500 метрів.

 

Встановлення станції очистки води, яку Софіївська громада отримала у рамках програми DOBRE, у селі Миколаївка. Лютий 2024 року

 

Станція очистки води у Софіївці, отримана у рамках співпраці Дніпропетровської обласної ради з американсько-українським фондом RAZOM. Вересень 2023 року

 

Водогін із Кривого Рога, який не зміг вирішити проблему

Отже через три місяці після знищення росіянами греблі Каховської ГЕС у водогін пішла вода із Кривого Рога, і вода знову щоденно з’явилася у кранах. Хепі-енд?

- Що ви! Це був початок нових проблем, по-перше, тому, що вода з нього теж виявилася непридатною для пиття. Тож її треба було доочищувати, і ми знову розпочали роботу із залучення інвесторів. Нам вдалося отримати від донорів кілька очисних установок, які ми встановили в усіх наших діючих школах, садочках та у лікарні. Також цієї води виявилося замало. Річ у тім, що Софіївка, найбільший населений пункт нашої громади, є заразом і кінцевою точкою магістрального водогону. Тож вода до нашого селища часто не доходила - її розбирали «по дорозі». А «дорога» довга - понад 20 км. Крім того, якщо до більшості сіл, через які проходить водогін, вода потрапляла «самотьоком», то для того, аби вона потрапила до Софіївки, у мережі треба було створити чималий тиск. Бо Софіївка, як вам вже казав, стоїть на підвищенні.

А як же вирішити проблему забезпечення водою глобально?

- Ми хочемо протягнути з Кривого Рога до Софіївки незалежну магістральну гілку водогону, у якої б не було інших абонентів, крім нас. Зараз ми ведемо перемовини щодо цього з обласною військовою адміністрацією. Думаю, ми вже цього року розпочнемо виготовлення проєктної документації. Навіть якщо води у цьому водогоні буде небагато, ми зможемо по черзі під’єднувати до нього наші села так, щоб у кожному вода була, принаймні, раз на три дні. Також завдяки коштам ДФРР, ми вже розробили проєкт із заміни водогону у Софіївці, де труби не міняли із 1960-х років. Кабінет Міністрів навіть видав постанову про необхідність виділення нам 30 млн грн на це. Сподіваємося, що наступного року ми ці гроші отримаємо… Але мушу сказати, що проблеми із водою зараз впираються насамперед не у водогони та свердловини, а у перебої з електрикою.

Як ви вирішуєте цю проблему?

- Нашу насосну станцію ми повністю забезпечили дизель-генераторами, а крім цього, встановили там сонячну електростанцію на 30 кВт, яка дає водоканалу можливість працювати тоді, коли немає світла. В принципі, такі рішення можна застосовувати і щодо артезіанських свердловин. Все йде до того, щоб поруч із кожною свердловиною був би генератор чи сонячні батареї.

 

Роботи з прокладання нової гілки водогону до верхнього житлового масиву селища Софіївка. Проводить їх комунальне підприємство «Софіївське» за підтримки Норвезької ради у справах біженців (NRC), яка надала частину необхідних матеріалів. Травень 2024 року

 

Фото 9-10. Ремонт підвідного водогону на житловому масиві Меліоративний у селищі Софіївка

 

Як працювати за умов відсутності води?

Що б ви хотіли порадити тим громадам, які ризикують залишитися без води? Як підготуватися до цього?

- Насамперед треба завжди мати запас води. Практично кожна громада має зараз запас пального, і це не викликає заперечень. Так коли я кажу, що треба так само запасатися і водою, очільники громад часто скептично хитають головами. А дарма! Адже часом достатньо одної ворожої ракети чи дрона по насосній станції, щоб вода з кранів зникла. Тому мати запас води дуже важливо. Наприклад, зараз наш водний резерв сягає 5 тисяч «кубів», причому ми  кожні 4-5 днів оновлюємо його. Таким чином ми завжди зможемо протриматися щонайменше два тижні за повного відключення водогону. Другим кроком має бути достатня кількість артезіанських свердловин, які в ідеалі варто підключити до труб водогону.

Як ви розраховували, скільки потрібно води людям?

- Лише у Софіївці ми подаємо від 5 до 8 «кубів» очищеної питної води щодня. Це для  8 тис. жителів. Тобто в середньому по 1 літру на день на людину. Все інше люди купують самі у магазинах. Щоб забезпечити людей водою, ми хочемо наступного року побудувати ще один резервуар чистої води на 5 тисяч кубів, щоб подвоїти загальний запас. З технічною водою картина краща. Ми порахували, що одному домогосподарству на місяць потрібно близько 7-8 «кубів», а у нас 3 200 абонентів. Виходить, що на місяць нам потрібно близько 25 тис. куб. м. Але тут і водогін рятує, і навіть дощі. Мало не кожна ринва веде до бочки. У нас є фермер, який розробив цілу систему ринв, що сходиться до великого басейну - десь на 300 «кубів» води. Ми також виділили землю під резервуари для води біля багатоквартирних будинків. Багато наших домогосподарств мають власні басейни-резервуари для зберігання від 3 до 5 «кубів» води.

Як за таких екстремальних умов виставляти людям рахунки за воду? Брати з них реальну вартість води чи субсидіювати їх? А якщо субсидіювати, то на скільки?

- Як мешканець громади я теж користуюся усіма послугами нашого комунального підприємства. Спочатку як звичайний абонент я платив по 50 копійок за 1 літр питної води, згодом по 1 грн. Погодьтеся, що це небагато, тож ніхто не нарікає. З іншого боку, всі оцінили воду, яку ми продаємо, всі знають, що вона якісна й відповідає усім нормам. 1 грн за 1 літр - це трохи менше від собівартості, але ми розуміємо, що зараз скрутний час для всіх, тому зайві витрати комунального підприємства, що забезпечує громаду водою, ми закриваємо коштами громади. Крім того, ми окремо виділяємо кошти на ремонти, придбання запчастин, пального і таке інше. А якщо говорити про централізоване водопостачання технічної води, то люди платять по 89 грн за «куб». Це на 9-10 грн менше від собівартості.

Резервуари, свердловини - це все, звичайно, потрібно. Але чи не потрібен селищній раді чіткий план дій на випадок серйозних аварій?

- Я би краще сказав: «Потрібна робоча карта дій» - з переліком усіх джерел водопостачання у громаді, аналізом якості води з них, із вказанням місць зберігання генераторів, із обліком ємностей для зберігання води, а також транспорту, який може її доставити тощо. Це дуже великий список. І звісно, у такій карті дій повинно бути вказано, на який персонал громада може розраховувати в екстреній ситуації, і що конкретно цей персонал має робити.

 

Склад питної води у Софіївці

 

Роздача питної води у Софіївці

 

Забезпечення людей водою для голови громади має бути питанням номер один

 Яких показників ви вимагаєте від керівництва водоканалу щомісяця?

- Яке там щомісяця!? Та керівник водоканалу мені щодня звітує щодо кількості води у нашому резервуарі чистої води: прихід стільки-то, розхід стільки-то, запас такий-то. Якщо на водогоні аварія, я беру ці дані на особливий контроль. Коли раптом вода у резервуарі опускається з п’ятиметрової до двометрової позначки, це автоматично означає, що ситуація критична і треба задіювати всі важелі, аби вийти з неї негайно. Крім того, треба попередити людей про те, щоб зробили запас води на кілька днів, поки ми забезпечимо її підвезення за заявками. Це дуже копітка праця. Якщо ти не повідомиш вчасно, що води завтра не буде, люди не встигнуть набрати воду, і ця їхня проблема дуже швидко стане твоєю.

Яких фахівців повинна мати громада, щоб бути стійкішою до тих викликів, що пов'язані з відсутністю води?

- Щомісяця фахівці районної санстанції дають нам відповідний висновок щодо якості нашої води. Вони також перевіряють воду на нашому водоканалі, а ще - у школах та садочках. Дуже багато залежить і від працівників насосних установок, які забезпечують тиск для подачі води, а також від аварійних бригад, які роблять все для того, щоб своєчасно подати воду, коли у мережі є прорив. Ну, і, звичайно, важливою також є інженерна служба, технологи. А ще важливіше, щоб усі ці люди працювали у команді, як одне ціле.

Наскільки багато тематики забезпечення громади водою у вашому звичайному робочому дні?

- Кожен мій робочий день починається з прийняття звітів керівника водоканалу і відповідних фахівців селищної ради. Вони доповідають, на які адреси вже було завезено воду і скільки ще є заявок. Ми разом розбираємо всі проблеми, пов’язані із цим: аварії, ремонти, платежі, забезпечення транспортом і пальним. Усе має працювати, як годинник, бо на воду людина не може чекати, приміром, тиждень. Її заявку треба виконати якщо не у той же день, то на наступний. Вода для кожного голови громади має бути питанням номер один. Навіть якщо вона є у кранах. Це є найпершою складовою стійкості.

 

Представники донорських організацій ADRA Чехія та ADRA Німеччина завітали до Софіївки у межах моніторингового візиту з оцінки реалізації проєкту WMT Ukraine «Безпечна вода, психологічний спокій та соціальний транспорт для українців, постраждалих від конфлікту». Проєкт також підтримали Aktion Deutschland Hilft та Atlas Copco за консультативної підтримки Epiroc. Завдяки цьому у Софіївській громаді було встановлено водонапірну башту та обладнано доступ до свердловини, що забезпечує безперебійне водопостачання медичних закладів. Липень 2025 року

 

Петро Сегедій (праворуч) та представник Благодійного Фонду «СпівДія», завдяки якому було забезпечено чистою водою Софіївську центральну лікарню. Проект реалізовано за підтримки Diamondback Energy Inc при сприянні The World Orphan Fund та БФ «Птаха світла, Україна». Жовтень 2023 року

 

Новенький автомобіль для доставки питної води, який Софіївська селищна рада отримала від Дніпропетровської ОВА