Автор: Віктор Тимощук, головний експерт напрямку з покращення адміністративних послуг Програми «U-LEAD з Європою»

16 листопада в парламенті було зареєстровано законопроект «Про адміністративний збір» (№4380) (далі – Законопроєкт).

Законопроект розроблено з метою впорядкування відносин у сфері плати за надання адміністративних послуг, забезпечення прозорості цих відносин, а також для підтримання сталого та якісного надання адміністративних послуг за рахунок обґрунтованих (раціональних) розмірів адміністративного збору.

Проблема полягає в тому, що з одного боку плата за надання адміністративних послуг є недостатньо компенсаційною для держави та особливо органів місцевого самоврядування, суб’єктів надання послуг і ЦНАП, а з іншого боку непрозорою для споживачів послуг, що уможливлює зловживання у цій сфері (Детальніше - в Концепції «Плата за адміністративні послуги та сталість ЦНАП і якість послуг»).

Надходження у місцеві бюджети у багатьох громадах не покривають навіть витрат на оплату праці персоналу, що виконує цю роботу.

До прикладу, в рамках моніторингу ЦНАП у 25 громадах – учасницях Початкової фази Програми «U-LEAD з Європою» (де середня кількість мешканців у громаді складає 13 тисяч осіб, а середня кількість персоналу ЦНАП – 7 працівників), 4 громади отримали у 2019 році за адмінпослуги надходження у місцевий бюджет в межах від 100 до 200 тисяч грн., а 7 громад – взагалі менше 100 тис. грн. за рік.

Основна причина цієї проблеми полягає у тому, що за більшість адміністративних послуг передбачені недостатньо компенсаційні  платежі (як-от, 13,60 грн. за реєстрацію місця проживання), чи мізерні платежі (за реєстрацію шлюбу – держмито 85 копійок, «місцевий нотаріат» по 17 і 34 копійки тощо), або ж взагалі є безоплатними для споживачів (реєстрація бізнесу, землі тощо).

Водночас нормативні акти досі по-різному називають платежі, які мають характер плати за адміністративні послуги («державне мито», «ліцензійний збір», «плата» тощо), а також по-різному визначають і самі розміри плати (у прожиткових мінімумах, у неоподатковуваних мінімумах; в мінімальних заробітних платах; у відсотковому вимірі тощо). При цьому Декрет «Про державне мито» не переглядався з 1993 року, і пропонований законопроект значною мірою ухвалюється на зміну цього нормативного акта.

Нерідко плата за одну адміністративну послугу складається з кількох елементів, які визначені у різних нормативних актах (як-от, у паспортній сфері), і тут особливо бракує визначеності та прозорості. У результаті такої законодавчої невпорядкованості, а також окремих відомчих інтересів, із громадян у деяких сферах і досі стягуються сумнівні платежі. Наприклад, у ДП «Документ» за паспортні послуги стягують по 400 грн. з особи, а пілотний проект «Шлюб за добу» дозволяє в Києві отримувати з громадян за цю адмінпослугу від 6 тисяч до 13 тисяч гривень. При цьому у місцевий бюджет надходить лише 85 копійок державного мита.

Законопроект пропонує:

• на законодавчому рівні визначити єдині засади і критерії платності та безплатності адмінпослуг, порядок визначення конкретних розмірів адміністративного збору, процедуру його сплати;
• визначити конкретні розміри адміністративного збору за так звані «базові» адміністративні послуги (загалом близько 170 найпопулярніших адмінпослуг). За інші адмінпослуги розміри збору можуть бути визначені в інших законах, а також за рішенням законодавця –актами Кабінету Міністрів. Але платність адмінпослуги завжди встановлюється виключно законом;
• компенсаційний підхід при визначенні розміру адмінзбору за платні адмінпослуги, з обмеженням не вище «собівартості»;
• розмір адмінзбору визначити в абсолютних одиницях – у гривні. Це повинно додати прозрості у зручності громадянам;
• правило перегляду конкретних розмірів адмінзбору кожні три роки;
• пріоритет електронних послуг над паперовими / фізичними (вартість збору на 25% нижча), аби заохочувати саме електронну комунікацію;
• єдиний збір за будь-яку адмінпослугу, без права стягувати додаткові платежі;
• визначити видачу «довідок» загалом як безоплатні послуги, аби мотивувати органи влади до їх ліквідації;
• встановити мінімальну ставку адміністративного збору у розмірі 20 гривень. Тобто або послуга має надаватися безоплатно, або з мінімальною платою 20 гривень, щоб раціоналізувати адміністрування цих платежів;
• полегшити готівкові розрахунки за адмінпослуги у сільській місцевості, якщо там немає інших можливостей для оплати.

Основою законопроекту стали багаторічні напрацювання Центру політико-правових реформ у цій сфері. Використано досвід аналогічних законів Польщі, Чехії, ФРН (Землі Баварія). В рамках робочої групи, створеної з ініціативи Голови підкомітету з питань адміністративних послуг та адміністративних процедур Л. Білозір законопроект було доопрацьовано за активної участь народних депутати України, представників окремих міністерств, експертів Програми «U-LEAD з Європою», представників асоціацій органів місцевого самоврядування, керівників ЦНАП та інших заінтересованих сторін. Законопроект підтримується АМУ, Асоціацією ОТГ, Мінрегіоном.