Начальник Новокаховської міської військової адміністрації Олег Тарабака про ситуацію в окупованій громаді, злочини окупантів проти мешканців і довколишнього середовища та про майбутнє

 

Автор: Дмитро Синяк

 

Нова Каховка є для мене особливим містом: у дитинстві мої батьки мало не кожного літа їздили туди на відпочинок. Я добре пам’ятаю тихі сонні вулички, які стікали до Дніпра, гаряче степове повітря; рейсові катери, що возили відпочивальників на піщані острови; базар, на якому за копійки можна було купити найкращі в Україні овочі та фрукти… З Нової Каховки походить староста моєї групи під час навчання в інституті Лариса Новохижна, яку нині звинувачують у співпраці з окупантами… Нарешті Новокаховська громада була для мене «останньою мирною»: десь 20 лютого 2022 року я відправив на узгодження інтерв’ю голови міської ради, а 23 лютого ще сперечався із прессекретаркою щодо деяких правок. Стаття була про співпрацю з естонською громадою міста Пярну, про амбітні плани, про розвиток туризму й місцевого бізнесу... Але наступного ранку вона стала вже безнадійно застарілою: до міста увійшли російські війська.

З того часу Нова Каховка перетворилася на прифронтове місто, звикле до вибухів ракет та дронів. Береги Дніпра заміновано, а життя у місті і близько не нагадує минуле, довоєнне. Про все це ми поговорили з начальником Новокаховської міської військової адміністрації Олегом Тарабакою.

 

Начальник Новокаховської міської військової адміністрації Олег Тарабака

 

«Руській мір» у Новій Каховці

В Олешках, що за 70 км від Нової Каховки, – голод. Яка ситуація у Новокаховській громаді?

- Суттєвого дефіциту продуктів у Новій Кахові немає, відчутнішою є криза у  комунальній сфері. Уже протягом довгого часу відбуваються тривалі, по кілька діб, відключення електрики, які тягнуть за собою також обмеження водопостачання. Є серйозні проблеми із пальним, ціни на яке значно виросли. Складною є ситуація із працевлаштуванням – вакансій небагато, здебільшого усі вони у сфері торгівлі та послуг. Роботи з благоустрою майже не ведуться, тому місто дедалі більше заростає бур’яном. Одну з центральних вулиць – Дніпровський проспект, який тягнеться уздовж Дніпра, фактично закрито, всю прилеглу територію заміновано, заблоковано, вкрито облаштованими позиціями російських військ. Відвідування берега Дніпра чи міського пляжу є небезпечним. У будинках на проспекті теж зазвичай живуть вже не місцеві жителі, а російські військові. Район Робочого селища практично знищено, там лише кілька сімей залишилися…

До війни у Новокаховській громаді мешкали близько 60 тис. осіб, з яких понад 42 тис. – у місті Нова Каховка. А тепер?

- Зараз понад 17 тисяч мешканців громади мають статус внутрішньо переміщених осіб,  тобто саме стільки новокаховчан офіційно знаходиться на підконтрольній українському уряду території. Але є ще й ті, які з різних причин не реєструвалися, а також ті, хто виїхав за кордон, до рф чи до тимчасово окупованого Криму. Окрім цього, через погіршення умов проживання мешканці й надалі залишають громаду. Я думаю, зараз її населення становить близько 5-6 тис. осіб, тобто 10% від повоєнного складу. Щоправда, тут треба сказати, що два селища нашої громади – Веселе і Козацьке – знаходяться на правому березі Дніпра. Вони пережили окупацію, але згодом були звільнені. Зараз їх знищено практично дощенту.

Чи залишаються у цих двох селищах люди?

- Так, наразі міській військовій адміністрації відомо  про 57 тамтешніх мешканців, однак не можна сказати, наскільки ця цифра є актуальною, оскільки через безпекову ситуацію відвідати Веселе та Козацьке вже давно немає можливості. А інтернету там фактично немає. Та все ж за сприяння військових наша військова адміністрація доставляє мешканцям Веселого та Козацького пальне для генераторів, від яких живляться приватні артезіанські свердловини. У Веселому ситуація особливо важка: буквально недавно внаслідок чергового прильоту було знищено одразу три генератори, якими користувалися мешканці. А без води як жити? Я не раз особисто переконував людей евакуюватися звідти, але марно. У відповідь вони казали одне і те ж: «Куди ж ми поїдемо? За що будемо там жити? А тут у нас і дім, і город…» Рідна домівка для українця – це частина його душі, тому залишити її – означає робити дуже важкий вибір.

Проти мешканки Нової Каховки Лариси Новохижної, з якою я навчався в інституті, відкрито кримінальну справу через співпрацю з окупантами. Лариса фактично просто продовжила працювати у міській газеті, яка тепер висвітлює «успіхи» орків. Чи багато таких, як вона?

 - З тих, хто працював у міській раді та виконавчому комітеті, лише кілька осіб перейшли на службу до загарбників. Я добре знаю Ларису Новохижну, знаю, що вона висвітлювала «вибори», які проводила окупаційна влада… Що ж, це рішення кожної людини – служити чи не служити окупантам. Інші мешканці Нової Каховки зробили інший вибір. Серед осіб, стосовно яких так звані «органи правосуддя» окупаційної влади винесли незаконні вироки, не тільки представники мас-медіа, але й місцеві депутати та підприємці. І їх багато. Усі вони відмовилися співпрацювати із окупаційною владою.

Як загалом налаштовані люди в окупованій громаді?

- Скажу відразу, що підтримання зв’язку з мешканцями тимчасово окупованих територій становить для них пряму загрозу. Бо загарбники весь час шукають «зрадників». Але люди навіть незважаючи на це, все одно виходять на контакт із нами… Вони дуже ностальгують за Україною, за мирним часом, коли всі могли жити, працювати, відпочивати у рідному місті, не думаючи про ракети, шахеди, про укриття... Люди дуже чекають на повернення української влади.

Бензинова криза мала б їх надихнути… Бо із нею окупанти почуваються ще менш затишніше. Чи не так?

- Чи затишно оркам у Новій Каховці, можна судити хоча б з того факту, що їхня «адміністрація» давно втекла до Генічеська. Я сподіваюся, скоро тікатиме іще дальше… Але, знаєте, коли у людей є бажання жити під українським прапором, їм байдуже до того, як почуваються окупанти. На Україну у їхньому серці ніщо не може вплинути. Нова Каховка – справжня перлина Херсонщини. І от це місто загарбники спочатку сплюндрували, а потім затопили. Чудові острови посеред Дніпра, де раніше відпочивали тисячі туристів, тепер стали ареною тяжких боїв, які ведуться фактично безперервно. От воно, обличчя «руського міра». І люди це бачать.

 

Мені двічі телефонували з СБУ щодо Лариси. Питали, коли я востаннє спілкувався з нею. Це було у перші дні війни. Я подзвонив їй і сказав, що знайду для неї житло у Львові. Вона навідріз відмовилася. У кінці розмови зірвалася: «Ви всі кажете: «Тримайся!» А за що мені триматися!? Нас просто кинули тут напризволяще! Ви не знаєте, що тут відбувається! Не знаєте, як ми тут всі почуваємося!» Згодом я мав розмову зі ще одною знайомою по інституту, яка теж пропонувала Ларисі житло на заході України. «Лариса відмовилася. Чому?» – здивовано і заразом розгублено питала знайома. Тепер я знаю, чому.

 

Якою Нова Каховка була до війни

 

 

Про наслідки повені, воду за годинами і зростаючі пустельні зони

Якими є наслідки повені, викликаної підривом дамби Каховської ГЕС, що його здійснили окупанти?

- Коли дамбу підірвали, місто фактично «плавало», особливо центр. Зараз вода відійшла, але наслідки затоплення все одно є жахливими. Наприклад, якщо раніше у Веселому та Козацькому артезіанські свердловини бурили глибиною 40 м, то тепер доводиться бурити чи не удвічі глибше! Каховське водосховище висохло, магістральні та розподільчі канали порожні, вони осипаються і заростають. Відновити їх буде дуже важко. А у Криму з водою взагалі катастрофа. Підірвавши Каховську ГЕС, окупанти свідомо позбавили Крим води, хоча до цього урочисто пускали воду у Північно-Кримський канал і виголошували промови про опіку над людьми. Отакою є різниця між справжніми намірами росіян та їхніми красивими обіцянками.

Чи можна у цьому випадку говорити про екоцид, про знищення місцевої природи та земельного фонду?

- Безперечно, але це буде дуже м’яким визначенням. Ну, щоб ви розуміли… Наше село Корсунка після підриву дамби повністю опинилося під водою. Вода розмила хати-мазанки, і деякі люди похилого віку загинули. Це не просто екоцид, це небачене варварство! Зараз історики радіють відновленню Великого Лугу, який був раніше на місці Каховського водосховища. Але ніхто при цьому не каже про окуповану Херсонщину, яка практично залишилася без води. Якщо у Новій Каховці вода по годинах, то у деяких селах її взагалі немає. Раніше люди виживали там за рахунок своїх присадибних ділянок, але зараз на цих ділянках нічого не росте, бо поливати їх нічим. Сади ще деколи рятують – у кого вони, звісно, є… А більшість молиться, щоб пішов дощ…

Ви тривалий час відповідали за агропромисловий сектор Нової Каховки. Що зараз із сільським господарством громади, якщо всюди бракує води?

- Ми поки не можемо точно оцінити масштаб катастрофи, бо не маємо доступу до цих земель. Але масштаб точно є значним. Сільському господарству нашкодила не тільки повінь, але й масові вирубки посадок. Ті насадження, що були вирощені великими зусиллями кількома десятиліттями раніше, окупанти зараз нещадно вирубують,  пускаючи деревину на військові потреби і на продаж. Через це піщані пустельні зони розростаються буквально на очах. Масова вирубка та знищення лісів мають катастрофічний і що найважливіше – довгостроковий вплив на аграрний сектор цілого регіону… До речі, треба сказати, що масова вирубка і вивезення деревини припинилися, коли ЗСУ взяли під контроль дороги лівобережної Херсонщини.

Чи є ризик забруднення підземних вод через наслідки повені?

- Оцінити повний масштаб наслідків підриву Каховської ГЕС зараз вкрай складно, оскільки руйнування спричинило ланцюгову реакцію екологічних та інфраструктурних проблем. Зокрема, питання якості питної та технічної води у Новій Каховці залишається критичним: затоплення промислових об'єктів, вигрібних ям, кладовищ та скотомогильників призвело до серйозного ризику хімічного та біологічного забруднення підземних водоносних горизонтів. Тим часом до повномасштабного вторгнення містяни цілодобово мали у кранах чисту артезіанську воду, яку можна було споживати без будь якої-фільтрації. Тепер води або немає, або вона тече з кранів іржава та солона.

 

… У Новій Каховці ми з батьками завжди зупинялися у будинку Надії Демидівни на Дніпровському проспекті. Жили там близько місяця. Надія Демидівна завжди щедро пригощала нас овочами зі свого багатого городу, а щодо яблук та груш навіть благала: «Візьміть, бо нам же стільки не треба, а вони такі смачні! Шкода – пропадуть!» Зять Надії Демидівни Льоня мав власний моторний човен і час від часу брав нас із собою на риболовлю. Вся сім’я говорила соковитим південним суржиком, який звучав зовсім не так, як російська.

Від того будинку до Дніпра – метрів сто, і ми вранці ходили на берег вмиватися з тамтешніх джерел. Вода у них була дуже смачною, крім того, якимось дивним чином відбілювала зуби. Під час повені, коли Дніпровський проспект затопило, ці джерела опинилися глибоко на дні.

Що тепер із ними? Що із будинком Надії Демидівни? Що з її сім’єю? Чи вижила ця сім’я? Чи вона десь у Європі? А може, служить окупантам, повторюючи тези «руського міра»? Чи сумують ці люди за тим спокійним заможним життям, яким вони жили під українським прапором?

 

Гребля Каховської ГЕС до підриву росіянами

 

 

Під час, повені, викликаної підривом Каховської ГЕС

 

 

Для чого Новокаховській громаді 10 шкіл?

З яких джерел зараз наповнюється бюджет Новокаховської громади? Які видатки є першочерговими, зважаючи на втрату контролю над своєю територією?

- Головне джерело наповнення нашого бюджету – державна дотація. З об'єктивних причин власні надходження суттєво зменшилися – маємо лише близько 22 млн грн. Тому насамперед фінансуються захищені статті видатків, обсяг яких наразі є відносно невеликим. Також лише за перше півріччя цього року ми перерахували Силам оборони 21 млн грн. Ще понад 4 млн грн склали виплати мобілізованим.  Загалом у нас 9 напрямків допомоги військовослужбовцям та їхнім родинам. Наприклад, Новокаховська громада є одною з небагатьох, що надають щомісячну грошову допомогу у розмірі 10 тис. грн сім’ям загиблих. Хоча я б волів, щоб таких виплат не було ніколи –  нехай би люди жили, працювали, ростили дітей…

У Новокаховській громаді десять шкіл, навчання у яких відбувається онлайн. Чи не здається вам, що це забагато? Якщо б ви об’єднали ці школи в одну, громада б зекономила, принаймні, на адміністративному персоналі…

- Це питання не стільки економії, скільки захисту людей і допомоги їм. У новокаховських школах досі навчається 3,5 тис. дітей, також там працюють понад дві сотні педагогів: 157 на підконтрольній території і 65 – за кордоном. Об’єднавши школи, ми позбавимо багатьох із них засобів до існування. А більшість знімає квартири, адже житло цих людей зруйноване або залишилося в окупації. Тому, поки буде така можливість, ми докладатимемо всіх зусиль, аби зберегти нашу мережу шкіл. Важливим чинником залишається і дух єдності громади. Адже вчителі могли б давно знайти роботу в офлайн-форматі або й узагалі змінити фах. Та вони свідомо обирають рідні школи. Така відданість – є надзвичайно цінною. І нарешті третій момент: після повернення нам знадобиться надійний кадровий фундамент – фахівці, перевірені складними випробуваннями. Тому збереження людського ресурсу зараз є гарантією нашого відновлення в майбутньому.

Втім, головне завдання шкіл – надання якісної освіти дітям. Це зовсім не інструмент соціальної підтримки педагогів. Ви ж, мабуть, не будете сперечатися із тим, що дистанційний формат об'єктивно поступається за ефективністю традиційному очному навчанню?

- Я відповім на це так: цьогоріч школи Новокаховської громади закінчили 333 учні, з них 34 отримали атестат з відзнакою. На мою думку, це дуже хороший показник. Багато наших дітей, спробувавши у різних школах офлайн-навчання, повертаються до рідних навчальних закладів. Бо адаптуватися у нових колективах часто буває непросто, а  своє, рідне, вдалині від дому відчувається як щось особливо цінне. Є й такі діти, які навчаються і у наших школах, і у школах за кордоном. Так-от, багато з них кажуть, що українська освіта краща.

 

Новокаховський ліцей №2 імені Анатолія Бахути, 27 грудня 2024 року

 

Зруйнований російською армією ліцей у селищі Козацьке Новокаховської громади

 

Наслідки удару російською авіабомбою по Новій Каховці

 

Візія майбутнього

Чи веде військова адміністрація перемовини з міжнародними фондами, донорськими структурами та європейськими муніципалітетами щодо патронату над громадою?

- Оскільки більшу частину Новокаховської  громади окуповано, міжнародні донорські структури з великою обережністю ставляться до такої співпраці. А от з європейськими муніципалітетами наша військова адміністрація постійно веде перемовини щодо партнерства. Зокрема, ми маємо позитивні відповіді від різних громад Євросоюзу та навіть запрошення до подальшого обговорення спільної діяльності. На осінь вже заплановано робочі поїздки. Також якщо говорити про пошук різноманітної допомоги, треба згадати хаби «Вільні разом», створені по всій країні за ініціативи Херсонської обласної військової адміністрації. Серед учасників  цього проекту і Новокаховська громада. Через мережу хабів «Вільні разом» новокаховчани отримують  різноманітну допомогу – від продуктових наборів до юридичної консультації.

Яким ще чином ви намагаєтеся згуртувати мешканців?

- Ну, перш за все, ми використовуємо для комунікації з ними різноманітні інтернет-платформи. Також ми маємо три офіси. Головний знаходиться у Кривому Розі, де більшість часу працюю я сам. Також там є відділи освіти, культури, фінансове управління та одне наше комунальне підприємство, що зараз займається перевезенням гуманітарних вантажів. Наш Будинок дитячої творчості теж продовжує працювати у Кривому Розі. До речі, там у різноманітних гуртках займається понад 300 дітей! Інший наш офіс – в Одесі, там же і релокований ЦНАП, управління соціального захисту та відділ реєстрації. Третій офіс – під Києвом, у Броварському районі, у селі Требухів. Щоб підтримати наших земляків у Кривому Розі, наш відділ культури реалізував низку заходів: культурні зустрічі, майстер-класи, дитячі розваги… Вони дали можливість великій родині Новокаховської громади зібратися разом, поспілкуватися та відчути, що ми – єдині, де б ми не були.

Чи отримують колишні мешканці Козацького та Веселого житлові сертифікати?

- Отримують. Але часто на заваді цьому стоїть неможливість належного обстеження будинків. Не раз наша військова адміністрація виходила з ініціативою до Верховної Ради щодо прийняття закону, за яким зруйнованим визнавалося би все житло, що знаходиться у 10-кілометровій зоні від лінії зіткнення. За незначним винятком так фактично і є. Але, на жаль, питання так і не зрушилося з місця. Зараз стало трішечки легше, бо нам за можливості почали допомагати військові. Ми отримуємо також і матеріали Державного космічного агентства. Однак їхні фото переважно дуже низької якості. Попри все, за результатами роботи нашої комісії, загальна сума компенсації за знищене житло станом на 30 липня цього року склала вже понад 322 млн грн. Це при тому, що поки що на державний житловий ваучер мають право учасники бойових дій та особи з інвалідністю внаслідок війни, які отримали статус внутрішньо переміщених осіб з тимчасово окупованих територій. Всі інші чекають…

Чи оцифровуєте ви документи громади? Наприклад, Куп’янськ досі оговтується від втрати документів БТІ, яке згоріло у 2022 році від російського снаряду.

- У Нової Каховки фактично те саме, що й у Куп’янська. Адже російські війська увійшли до нашого міста вже через 4 години після початку вторгнення. Тому міська влада дуже мало що встигла евакуювати. І весь архів Новокаховського відділення Херсонського обласного БТІ залишився на окупованій території. Тому тепер багатьом мешканцям громади доводиться відновлювати своє право власності через суди. Оскільки БТІ – обласна структура, оцифрування його документів належить до повноважень обласної адміністрації. Лунало кілька пропозицій щодо того, як парламент міг би розв’язати цю проблему, але поки що нічого кардинально не змінюється.

Чи має Новокаховська військова адміністрація бачення розвитку міста після деокупації? Чи можна говорити про якісь великі інфраструктурні проєкти?

- Наші представники не раз зустрічалися з керівниками проєктних організацій, зокрема з тими, що спеціалізуються на об’єктах водопостачання. Результатом цих зустрічей є домовленості, за якими щойно громаду буде звільнено, у найкоротші терміни  розпочнуться всі необхідні роботи: заміри, розрахунки тощо... Важко спрогнозувати, чи зможе Нова Каховка стати таким потужним промисловим вузлом, яким була до повномасштабного вторгнення. Очевидно, що частина великих підприємств свою роботу вже не відновлять. З іншого боку, громада має небагато земель, щоб стати аграрною. Тож ми маємо шукати золоту середину – можливо, розвивати переробку сільськогосподарської продукції й туризм.

Чи має військова адміністрація бачення того, яким має бути Новокоховська громада, якщо буде прийнято рішення не відновлювати Каховську ГЕС?

- Ми розробили спеціальну програму дій, що має символічну назву «Перший день вдома». У цьому документі  чітко розписано першочергові дії кожного структурного підрозділу міської ради по кожному населеному пункту громади у разі його деокупації. Головним завданням міської влади тоді буде відновлення інфраструктури. Якщо не запрацюють лікарні, школи і садочки, люди не зможуть повернутися. А без людей і бізнес не запрацює. Хоч багато новокаховчан вже налагодили своє життя у країнах  Європи, є чимало тих, хто щиро сумує за рідним краєм. Їм  треба створити всі умови для повернення. Маю велику надію, що вже протягом наступного року Сили оборони звільнять Нову Каховку. Тоді й ваша довоєнна стаття знову стане актуальною.

 

 

З ненадрукованої статті про Нову Каховку, яка мала вийти 24 лютого 2022 року

«…Новокаховська громада з кожним роком нарощує туристичний потенціал. На її території розташовані три великих яхт-клуби, відпочинковий комплекс для мисливців та рибалок, легендарний коньячний завод та унікальне для України виноробне господарство. Все це є справжніми туристичними родзинками півдня України, які вже користуються великою популярністю у туристів. У березні-квітні естонські фахівці планують приїхати до Нової Каховки, щоб докладно вивчити ситуацію у громаді. А влітку плануються загальні підсумкові збори у Грузії всіх учасників програми «Місцева власність демократії: прозоре управління на місцевому рівні»…

 

Благодійний захід до Дня сім’ї, організований Новокаховською військовою адміністрацією для дітей внутрішньо переміщених осіб у Кривому Розі, 15 травня 26 року

 

У межах благодійної акції «Місія ЯНГОЛ», що реалізується у рамках проєкту «ДоброBOX – від серця до серця» спільно з громадською організацією «Від села до міста», начальник Новокаховської міської військової адміністрації Олег Тарабака привітав із днем народження 9-річного Данила із селища Козацьке Новокаховської громади. На разі Данило живе і навчається у Кривому Розі. Фото 2026 року

Зруйнований приватний будинок у селищі Козацьке Новокаховської громади

 

Школярі Новокаховської громади на відпочинку у місті Новодністровськ – за проєктом «Пліч-о-пліч: згуртовані громади», червень 2026 року

 

У статті використані фото Новокаховської військової адміністрації, а також фото з відкритих джерел