Грай Марина, кандидат наук з державного управління, старша експертка проєкту

 

Повернення ветеранів і ветеранок до цивільного життя це не лише питання соціальної підтримки. Це також питання того, чи зможуть держава і громади використати досвід людей, які під час військової служби ухвалювали рішення в умовах невизначеності, управляли командами, відповідали за ресурси та швидко адаптувалися до змін.

Публічна служба може стати одним із напрямів їхньої подальшої професійної реалізації. За даними дослідження Українського ветеранського фонду, Міністерства у справах ветеранів та robota.ua, 35,4% опитаних ветеранів і ветеранок розглядають державну службу як бажану сферу зайнятості, а 27,6% — роботу в органах місцевого самоврядування.

Однак між зацікавленістю людини та її працевлаштуванням залишається значна відстань. Часто ветеран або ветеранка не знає, які посади можуть відповідати набутому досвіду, як працює орган місцевого самоврядування і як військові компетентності перекласти мовою вимог до цивільної посади. Водночас служби управління персоналом в органах місцевого самоврядування не завжди мають інструменти для оцінювання такого досвіду та організації ветерансько чутливого відбору й адаптації.

Одним із рішень може бути стажування. Воно дає  ветеранам та ветеранкам можливість ознайомитися з роботою органу місцевого самоврядування, зрозуміти зміст посадових обов’язків, перевірити власну готовність до роботи в публічному секторі та набути практичного досвіду.

Важливо не створювати хибних очікувань: стажування не є автоматичним працевлаштуванням, не надає статусу посадової особи місцевого самоврядування і не скасовує встановлених законодавством вимог до призначення на посаду. Це інструмент взаємного знайомства кандидата й органу влади в територіальній громаді, а також підготовки до подальшої участі у передбачених законом процедурах.

Органам місцевого самоврядування  не обов’язково чекати законодавчих змін

Сьогодні правові можливості державних органів та органів місцевого самоврядування щодо стажування відрізняються.

У державних органах стажування громадян, які не перебувають на державній службі, передбачене для молоді — осіб віком до 35 років включно. Тому для створення доступного механізму стажування ветеранів і ветеранок, який можна було розглядати як правову підставу,  старшого віку потрібні зміни на законодавчому рівні. Самими методичними рекомендаціями це обмеження усунути неможливо, лише підготувати до змін в законодавстві, які під час пілоту вже можуть бути опробованими

Для органів місцевого самоврядування ситуація інша. Чинне Положення про порядок стажування у державних органах, затверджене постановою Кабінету Міністрів №804, дає органу місцевого самоврядування можливість організовувати стажування осіб, які претендують на посади  посадової особи місцевого самоврядування. Вікового обмеження для таких кандидатів документ не встановлює.

Отже, ОМС можуть створювати програми стажування ветеранів і ветеранок уже зараз. Але наявність правової підстави ще не означає наявності готової моделі. Кожному омс доводиться самостійно визначати порядок залучення кандидатів, зміст стажування, роль наставника, механізми зворотного зв’язку та взаємодію між службою управління персоналом і відповідальними за ветеранський напрямок.

Саме тут потрібні спільні методичні інструменти та обмін практиками.

Почати з визначення  потреби у фахівцях

Програма стажування не має створюватися лише для звітності або демонстрації підтримки ветеранів. Насамперед орган місцевого самоврядування повинен визначити власні  потреби у фахівцях та напрями, які потрібно підсилити для реалізації функцій місцевого самоврядування.

Які структурні підрозділи потребують посилення? Які завдання може виконувати стажист? Які знання та компетентності необхідні? Хто з працівників готовий стати наставником? Чи має громада можливість забезпечити доступне робоче місце та належний супровід?

Відповіді на ці питання мають з’явитися до оголошення набору. Стажування повинно мати зрозумілу мету, індивідуальний план, конкретні завдання та очікувані результати.

При цьому не варто обмежуватися пошуком людей із досвідом роботи в органах публічної  влади. Військова служба може формувати компетентності, безпосередньо корисні для омс: управління командою, планування, аналіз інформації, організацію логістики, кризову комунікацію, роботу з даними, медичні, технічні та інженерні навички.

Завдання  служби управління персоналом  навчитися співвідносити підтверджений військовий досвід із вимогами конкретної посади, а не відсіювати кандидата через відсутність звичного запису про досвід в державних органах чи органах місцевого самоврядування. .

Побудувати зрозумілий шлях кандидата

Зараз перший контакт ветерана або ветеранки з органом місцевого самоврядування значною мірою залежить від практики конкретної територіальної громади. Єдиного алгоритму взаємодії між  службами управління персоналом, фахівцями із супроводу ветеранів, центрами зайнятості та ветеранськими організаціями немає.

ОМС може почати з формалізації такого маршруту на місцевому рівні. Він має передбачати:

• інформування про можливості стажування;
• первинну консультацію щодо посад і кваліфікаційних вимог;
• допомогу з описом військового досвіду мовою професійних компетентностей;
• прозорий відбір учасників;
• визначення наставника;
• погодження індивідуального плану;
• проміжний і фінальний зворотний зв’язок;
• співбесіду за результатами стажування;
• документування результатів і рекомендацій щодо подальшого професійного розвитку.

До цієї системи варто залучити не лише службу управління персоналом. Структурний підрозділ або посадова особа, відповідальна за ветеранську політику (напрям), може допомагати з комунікацією, залученням кандидатів і врахуванням їхніх індивідуальних потреб. Фахівці із супроводу ветеранів можуть стати точкою першого контакту та спрямовувати людей до відповідних можливостей.

Призначити наставника, а не залишати людину сам на сам із системою

Стажування в органі місцевого самоврядування може бути складним навіть для ветеранів та  з великим управлінським досвідом. Публічна служба має специфічні процедури, правила документообігу, обмеження та професійну мову.

Тому наставницький супровід має бути обов’язковою складовою програми. Наставник повинен не лише ставити завдання, а й пояснювати робочі процеси, надавати зворотний зв’язок, допомагати в комунікації з колективом і стежити за виконанням індивідуального плану.

Роль наставника варто зафіксувати в окремому документі. Це зменшить ризик, що стажування перетвориться на формальну присутність людини в установі без зрозумілих завдань і результатів.

Підготувати потрібно й сам колектив омс. Ветерансько чутливий підхід не означає особливого ставлення чи зниження професійних вимог. Він передбачає коректну комунікацію, відсутність стереотипів, дотримання конфіденційності та готовність за потреби забезпечити розумне пристосування робочого місця.

Забезпечити доступність

До початку стажування омсмає перевірити фізичну й інформаційну доступність приміщення. Йдеться не лише про наявність пандуса. Важливими є доступний вхід, шлях до робочого місця, санітарні приміщення, укриття, можливість користуватися робочим обладнанням і цифровими системами.

Потреби учасника не варто визначати за нього. Їх потрібно обговорити безпосередньо з людиною до початку стажування та, за необхідності, скоригувати порядок роботи, графік або робоче місце.

Такі зміни не повинні впливати на оцінювання професійних результатів стажиста.

Вимірювати не кількість заявок, а переходи між етапами

Програму стажування не можна вважати успішною лише тому, що омс отримав багато заявок або провів кілька стажувань. Потрібно розуміти, що відбувається з учасниками далі.

Для пілотних програм доцільно фіксувати:

• частку кандидатів, допущених до стажування;
• частку учасників, які його завершили;
• частку учасників, які після стажування подалися на вакансії або взяли участь у передбаченій законом процедурі добору чи призначення;
• частку призначених на посади;
• частку людей, які залишаються на службі через шість і дванадцять місяців;
• оцінку учасниками організації стажування, наставницького супроводу та підготовки до подальшого працевлаштування.

Водночас ці показники необхідно трактувати обережно. Призначення або звільнення залежать не лише від якості стажування, а й від наявності вакансій, рівня оплати праці, процедури вступу на службу в омс та особистих обставин людини.

Тому кількісні дані потрібно доповнювати короткими добровільними опитуваннями учасників, які не завершили стажування, не подалися на вакансію або припинили роботу протягом перших місяців.

Від окремих ініціатив до системи

В Україні вже є приклади програм стажування ветеранів і ветеранок у Національному агентстві з питань запобігання корупції, Апараті Верховної Ради та органах місцевого самоврядування. Вони підтверджують, що такі програми можна реалізовувати на практиці.

Проте кожна з цих ініціатив має власні правила, тривалість, правову основу та порядок визначення результатів. Вони поки що не утворюють єдиної системи.

Наступним кроком має стати систематизація цього досвіду, розроблення типової моделі стажування для омс, підготовка наставників і  служб управління персоналом  та створення спільноти практиків, у якій органи місцевого самоврядування зможуть обмінюватися рішеннями й аналізувати результати.

Частина змін справді потребує нового законодавства. Але це не означає, що вся робота повинна зупинитися до його ухвалення.

Омс вже мають правову основу, щоб розробляти власні програми, залучати партнерів, готувати наставників, адаптувати наявні форми, запускати пілотні стажування та збирати дані про їхні результати.

Законодавство про службу в органах місцевого самоврядування наразі надає можливість проведення стажування для ветеранів та ветеранок, за результатами успішного с та жування зарахувати до кадрового резерву або призначити на посаду в межах правового механізму, визначеного ЗУ «Про правовий режим воєнного стану». Головною метою організації стажування для ветеранів та ветеранок показати зрозумілі правила продовження служби , тільки тепер служби на користь територіальної громади. Успішним результатом стажування можна вважати адаптацію ветеранів та ветеранок до служби на посаді посадової особи місцевого самоврядування. Оскільки робота в омс це також служба, а доєднання до лав посадових осіб місцевого самоврядування передбачає складання присяги на служіння жителям територіальної громади.

Проєкт «Кар’єрні можливості для ветеранів на публічній службі» реалізується завдяки Програмі реабілітації та реінтеграції ветеранів України, яку втілює IREX за підтримки Державного департаменту США.