Довіра — один із найцінніших ресурсів публічної влади. Вона формується у щоденній взаємодії: коли громадянин отримує зрозумілу відповідь, підприємець працює за передбачуваними правилами, а рішення посадовця є чітким і обґрунтованим.

Непрозорі процедури, вибіркове ставлення та слабка підзвітність цю довіру руйнують. Водночас запит на доброчесність давно вийшов за межі публічного сектору. Від бізнесу також очікують чесної конкуренції, відповідального ставлення до працівників і послідовності у проголошених цінностях. Тому і влада, і бізнес мають відповідати на схоже запитання: як зробити так, щоб доброчесність була не декларацією, а частиною щоденних рішень?

Що публічний сектор може взяти з досвіду бізнесу

Великі міжнародні та українські компанії накопичують практики внутрішнього контролю, оцінювання ризиків, розвитку персоналу та реагування на порушення. Бізнес і влада працюють у різних умовах, тому корпоративні практики не можна просто перенести до органу місцевого самоврядування. Але окремі інструменти можна адаптувати — з урахуванням законодавства, суспільного інтересу та відповідальності перед громадянами.

Особливо це помітно у сфері доброчесності. Антикорупційні програми, кодекси етики та внутрішні політики створюють основу для запобігання порушенням. Проте навіть якісний документ сам по собі не змінює поведінки. Якщо працівники не розуміють, як застосовувати правила, а керівництво не оцінює ризиків і результатів, документ може залишитися формальністю.

Від партнерства до зрозумілих правил

Показовим українським прикладом співпраці держави, громадського сектору та бізнесу є Prozorro. Поєднання центральної бази даних, конкурентних майданчиків і відкритої інформації створило нові можливості для участі в закупівлях і громадського контролю. Цей досвід показує, як різні учасники можуть об’єднати свої компетентності навколо спільних правил, виконання яких можна перевірити.

За такою ж логікою варто дивитися і на системи комплаєнсу. Помилки у закупівлях, неналежне реагування на повідомлення працівників або неврегульовані конфлікти інтересів можуть коштувати дорого — і фінансово, і репутаційно. Для публічного сектору корисний не лише позитивний досвід, а й аналіз невдач.

Партнерство також потребує запобіжників

Взаємодія влади й бізнесу може створювати й ризики для доброчесності. Підприємства зацікавлені в доступі до ринків, дозвільних процедурах і регуляторних рішеннях, а органи публічної влади мають повноваження, від яких ці умови залежать. Тому суспільство повинно розуміти, хто представляє певні інтереси, яких рішень прагне і як взаємодіє з посадовцями.

У цьому контексті важливе місце посідає регулювання лобіювання. Його значення — у встановленні прозорих умов представництва інтересів і підзвітності такої взаємодії. Цей підхід відображений, зокрема, в Рекомендації Ради Європи CM/Rec(2017)2.

Доброчесність стосується і ставлення до людей

Якість управління визначається не лише процедурами, а й ставленням до людей. Безпечні умови праці, підтримка родин і можливості професійного розвитку впливають на довіру всередині колективу.

Під час повномасштабної війни особливої ваги набув досвід компаній, які допомагали працівникам із переїздом, підтримували їхні сім’ї та пристосовували робочі процеси до нових обставин. Такі практики становлять інтерес і для публічного сектору, який також потребує збереження професійних команд.

Одним із майданчиків для такої взаємодії стала Хартія стійкості людського капіталу, що поєднує питання розвитку персоналу, підтримки ветеранів, переміщених працівників та інклюзивності.

Чому запит на практичні знання зростає

Наскільки великим є запит на практичні знання, показала програма підвищення кваліфікації «Етика, доброчесність та запобігання корупції в органах місцевого самоврядування», розроблена національними консультантами Проєкту Ради Європи «Посилення багаторівневого врядування та місцевої демократії для підтримки відновлення України» у партнерстві з Волинським регіональним центром підвищення кваліфікації.

До шести навчальних сесій долучилися понад 600 посадових осіб місцевого самоврядування та депутатів місцевих рад з усіх регіонів України. Їхня активність і відгуки засвідчили значний запит не лише на знання законодавства, а й на розуміння того, як застосовувати принципи доброчесності у конкретних управлінських ситуаціях.

Від проголошених цінностей — до щоденної практики

Довіра зміцнюється там, де проголошені цінності стають послідовною практикою — у роботі установи, поведінці керівника та досвіді людини, яка звертається до влади.

Для України така довіра має особливе значення. Від неї залежать і залучення інвестицій, і якість відновлення, і готовність людей пов’язувати своє майбутнє з власними громадами.

Саме тому доброчесність сьогодні — це одна з ключових умов стійкості, довіри та якісного демократичного врядування.

Погляди, викладені в цій публікації, є відповідальністю автора і можуть не співпадати з офіційною політикою Ради Європи.