Серед частини районних та міських депутатів циркулює ідея створення об’єднаної громади, територія якої включатиме весь Переяслав-Хмельницький район. За збереження єдиного районного господарчого комплексу виступають деякі крупні фермери та підприємці. Їх зрозуміти можна: кому ж хочеться ламати усталені господарчі зв’язки та схеми? Та в тому ж і біда, що ці зв’язки можуть бути вигідними окремим латифундистам, проте вони зовсім не вирішують завдань місцевого самоврядування й не вигідні простим членам територіальних громад. Для селян збереження статус-кво не принесе ніяких преференцій. Як вирішувалася доля віддалених сіл у Переяславі, так і вирішуватиметься. Причому зі значно меншою ефективністю, ніж тепер. Адже в об’єднаному міськрайонному виконкомі самих старост буде 51 особа (за кількістю населених пунктів). Плюс спеціалісти з різних галузей, представники бізнесових кіл, політичних партій та громадських організацій. Набирається чоловік 80-100. Та й депутатів буде не менше. А відстань від райцентру до віддалених сіл на Переяславщині значно більша, ніж це передбачено концепцією об’єднання громад. 

Мало того. Закон України «Про добровільне об’єднання громад» передбачає об’єднання тільки суміжних, тобто сусідніх громад. Яким чином можна одним махом законно об’єднати місто і весь район, незрозуміло. На щастя, багато сільських громад розуміє вигоди оптимального об’єднання. Йде робота по створенню Ташанської, Циблівської, Стовп’язької, Студениківської об’єднаних громад, хоче залишитися окремою громадою Гайшинська сільська рада. А Переяслав — місто самодостатнє, яке має на сьогодні середній баланс доходів та витрат. У випадку збільшення доходів нам доведеться 50% від суми збільшення віддавати в державний бюджет, у випадку зменшення ми отримаємо лише 80% дотації від потреб. Теоретично місто може об’єднатися зі Стовп’язькою, Дем’янецькою та Гайшинською сільськими радами. Проте Стовп’яги та Гайшин на сьогодні проти. А перш ніж об’єднуватися з Дем’янцями, слід усе скрупульозно порахувати.