Нова Каховка у перший день повені

 

Підрив російськими окупаційними військами Каховської ГЕС. «Децентралізація» коротко поспілкувалася з начальником Новокаховської військової адміністрації Валерієм Брусенським щодо ситуації у громаді

Автор: Дмитро Синяк

---

Якою є ситуація у Новій Каховці?

- Я зараз працюю навпроти Нової Каховки – у різних населених пунктах і бачу, як орки щодня обстрілюють наш правий берег і, звісно ж, отримують у відповідь. У районі Нової Каховки триває постійна артилерійська дуель, і це, звісно ж, додає проблем мешканцям міста, що потерпають від небаченої досі повені… У Новій Каховці значного підтоплення зазнав район Дніпровського проспекту. Я думаю, всі бачили відео, на якому повз наш Палац культури пропливають лебеді. У той момент висота води сягала півтора метри, зараз її висота вже близько метра. Тобто вода почала потроху спадати. Це було прогнозовано, адже Нова Каховка прийняла на себе перший удар стихії після підриву росіянами дамби, а згодом вода пішла нижче за течією. Тобто її рівень буде опускатися і надалі.

Що зараз з іншими селами Новокаховської громади?

- Найбільше постраждало село Корсунка: половина будинків затоплені повністю, буквально по дахи: висота води там сягає кількох метрів. Точно сказати важко, бо окупанти не допускають до місць катастрофи жодних представників спеціальних служб. Єдиним джерелом загальної інформації залишаються окупаційні пабліки. У них, де речі, поки що не було повідомлень про загиблих, але я думаю, що загиблі є. Особливо у Корсунці, де до повномасштабного вторгнення жили понад 800 осіб. Її затопило буквально за кілька годин.

З літа минулого року орки не допускають на окуповані території жодні міжнародні організації та структури. Туди неможливо передати ані гуманітарну допомогу, ані ліки, ані предмети першої необхідності. Там немає ані Червоного Хреста, ані Міжнародної амністії, ані ООН – нікого.

 

Вода потроху відступає з Нової Каховки

Чи готова Новокаховська військова адміністрація зайнятися долею біженців з окупованої громади, якщо виникне така можливість?

- Звісно ж! Ми маємо для цього все необхідне: плавзасоби, доступ до отримання гуманітарної допомоги тощо. Проблема тільки у тому, що росіяни не дають нам такої можливості і самі нічого для наших людей не роблять. Люди, які потерпають від повені, фактично кинуті напризволяще. Тікати вони можуть лише углиб Херсонщини. Одиниці наважуються перетинати Дніпро на власних човнах, адже це дуже небезпечно: росіяни тримають ріку під вогневим контролем. У нас до цього додається небезпека, що її створює надзвичайно сильна течія, утворена після руйнування дамби. Не знаю, яким сміливцем треба бути, щоб намагатися зараз перетнути Дніпро у Новій Каховці.

Як налаштовані місцеві жителі? Чи усвідомлюють вони, що дамбу Каховського водосховища підірвала саме росія?

- Звичайно ж, усвідомлюють. Ніхто не має на цей рахунок жодних ілюзій. Ще у четвертій ранку місцеві жителі почали обговорювати у чатах вибух на дамбі та сильний шум води, що слідував за ним. А о 5 ранку із села Дніпряни вже тікали люди.

Скільки мешканців зараз лишилися у місті?

- За нашими приблизними підрахунками, від 5 до 10 тис. осіб. А до повномасштабного вторгнення у Новій Каховці жили близько 50 тисяч.

Що на загал може зробити зараз військова адміністрація, щоб бодай трохи допомогти мешканцям громади, які зіткнулися зі страшною катастрофою?

- Лише одне: надавати максимальну допомогу Збройним Силам України, щоб вони якнайшвидше звільнили нашу громаду. А тоді вже можна буде зайнятися її відбудовою, вирішувати соціальні та гуманітарні проблеми тощо. Думаю, найдошкульнішою з таких проблем буде забезпечення людей питною водою. Раніше більшість води вони отримували з артезіанських свердловин, але невідомо, чи вода у них залишиться придатною до пиття. Крім того, невідомо, що буде з електрикою, отже не факт, що всі свердловини працюватимуть. Те ж саме можна буде сказати і про насосні станції. Зараз же росіяни зруйнували всі лінії електропередач, які пов’язували Нову Каховку з правим берегом. Дніпра. А літо у нас завжди спекотне: буває до плюс сорока у тіні…