Керуючий справами виконавчого комітету Куп'янської міської ради Віталій Саяпін про те, як його громада складає дрони, знаходить комунальну техніку і планує власне майбутнє

 

Автор: Дмитро Синяк

 

Після взяття руїн Авдіївки у лютому 2024 року росіянам не вдалося захопити жоден великий населений пункт. Тому російське командування зосередило свою увагу на Куп’янську, який виглядав порівняно легкою ціллю, адже знаходися лише за 40 км від кордону. Крім того, саме тут до вересня 2022 року перебувала окупаційна адміністрація Харківської області, а Куп’янський міський голова Геннадій Мацегора перейшов на бік загарбників.

У вересні минулого року після масштабного наступу російський генштаб вкотре відрапортував про взяття «другого за величиною міста Харківщини».  Однак як більшість військових операцій, здійснених суто заради пропагандистської мети, вересневий наступ на Куп’янськ обернувся грандіозним провалом: у центрі міста та у зруйнованому районі Ювілейний в оточенні опинилося понад 200 окупантів. Віддавши звичний для російської армії наказ «триматися до останнього», командування фактично залишило своїх солдат напризволяще, лише зрідка постачаючи їм дронами їжу та воду. Зрештою Збройні сили України, голод, спрага та хвороби остаточно знищили непроханих гостей.

Ось так в умовах постійних боїв живе і бореться Куп’янська громада. При цьому вона винаходить нові цікаві практики, допомагає власним мешканцям й успішно знаходить міжнародну допомогу. Про життя громади на лінії фронту розповідає керуючий справами виконавчого комітету Куп'янської міської ради Віталій Саяпін. У 2022 році він провів чотири місяці у російській в’язниці й дивом звільнився з неї.

 

 Керуючий справами виконавчого комітету Куп'янської міської ради Віталій Саяпін

 

Куп’янськ зруйновано, але не окуповано

В одному з інтерв’ю начальник військової адміністрації Андрій Беседін зазначив, що Куп’янськ знищено на 100%. Що це означає буквально? Як тепер виглядає місто?

- Що сказати? Місто у руїнах. Всю інфраструктуру знищено. Комунальні послуги у лівобережній частині міста не надаються з жовтня 2024-го, а у правобережній – з червня 2025-го. Неушкоджених будинків немає, деякі багатоповерхівки розбито до фундаменту. Все довкола заміновано, всюди російські дрони, деколи до міста заходять й російські диверсійні групи. Жити там неможливо. З іншого боку, більшість будинків не зруйновано, а спалено. Можливо, згодом деякі з них ще можна буде відновити. Але ті, у яких пожежа викликала руйнацію маршевих сходів та перекриттів, треба буде зносити.

Яку частину громади зараз окуповано? Карта DeepState змальовує загалом не дуже веселу картину.

- Жодну частину. Наша громада знаходиться у зоні активних бойових дій, коли ті чи інші ділянки можуть весь час переходити з рук у руки. Ну, а DeepState не є офіційною картою Генштабу. Це результат роботи громадської ініціативи, яка далеко не завжди відображає реальність. Так-от, я можу вам офіційно сказати: на території Куп'янської громади російських військ немає. (Диверсантів до уваги не беремо). Так, росіяни здійснюють тиск на Ківшарівку та Куп'янськ-Вузловий, а також на лівобережну частину міста, де стоять руїни цукрового заводу. Проте це не окупація.

Наприкінці квітня Андрій Бєсєдін в інтерв’ю Суспільному сказав, що у Куп’янську ще мешкають близько чотирьох сотень людей. Що ви можете сказати про їхню долю зараз? Чи залишаються ще люди на найбільш проблемному лівому березі Оскола?

- Так, у місті справді досі є мешканці, і представники Сил оборони допомагають їм виїхати – за можливості. Майже щоденно хтось виходить або когось вивозять, використовуючи умовні години тиші. Нещодавно було евакуйовано, наприклад, одразу  17 осіб. Скільки ще лишилось, точно ніхто сказати не може. Річ у тім, що на лінії фронту, як би це дико не звучало, відбувається певна міграція. Що я маю на увазі? От, у якомусь селі орки спалили артилерією будинок якоїсь бабусі. Вона вціліла у своєму підвалі, та коли у неї закінчується їжа, вона прямує до великого міста в надії знайти там їжу або шлях до порятунку. Тож певні люди весь час заходять до міста і виходять з нього. По факту ми навіть не розуміємо, що це за люди, поки їх звідти не евакуюють.

Яка кількість ворожих обстрілів була у Куп’янську, наприклад, у травні цього року?

- Це неможливо підрахувати, бо триває суцільний обстріл, який не припиняється ні на годину. По нас б’ють удень і вночі. Наша громада налічує 12 населених пунктів: крім Куп'янська, ще два селища міського типу і 9 сіл. Так-от, у селах, незважаючи на такі шалені обстріли, залишилося, наскільки мені відомо, близько 100 осіб. Звісно, я маю на увазі ті села, що знаходяться ближче до контрольованої українською армією території. Але навіть туди вже не їздять волонтери. Хто там залишився? Або старі люди, або «ждуни» та «ухилянти». Чесно кажучи, ми q самі не дуже розуміємо, що може там людей тримати. Бо практично всі будівлі зруйновано, їжі немає і всюди дуже небезпечно. Не можна не те що надавати там, наприклад, медичні послуги – туди не можна навіть привозити воду.

Вся Україна із завмиранням серця читала про оточення росіян у Куп’янську і про фактичне повернення контролю над містом у грудні минулого року. Що зараз з оточеними у районі мікрорайону Ювілейний та у районі лікарні росіянами?

- Залишки російських військ у Куп’янську давно відрізані від будь-якого забезпечення по суходолу. Якщо їм щось і доставляли, то дронами. За нашою інформацією, у Ювілейному росіян вже давно немає. Можливо, у центрі ще є, так би мовити, одиничні персонажі. Але у будь-якому разі ситуацію контролюють Сили оборони. Про жоден контроль країни-агресора над Куп’янськом говорити не можна.

 

Центральна міська лікарня після обстрілу 3 жовтня 2022 року

 

Руїни Куп’янська

 

Яким був Куп’янськ до 2022 року

 

Куп’янськ-2026

 

Люди на автобусній зупинці у Куп'янську, 8 травня 2025 року. Фото Суспільне Харків/Вікторія Якименко

 

«Ворог у районі Куп’янська зосередив велику кількість своїх підрозділів зі складу військ безпілотних систем. У районі Лимана Першого — 68-ма російська дивізія, полк безпілотних систем шостої армії, а також додаткові підрозділи противника. Вони намагаються, насамперед, дронами ізолювати район бойових дій і завдати нам неприйнятних втрат у комплексі зі щільною роботою артилерії. Таким чином, проломити наш фронт і знову захопити Куп’янськ, як відбулося 2022 року.

Ворог б'ється за плацдарм на правому березі Оскола. Намагається його втримати, наростити там чисельність і намагається постійно, за найменшої нагоди, щойно погода дозволяє і обмежує активність дронів, завести підкріплення до Куп’янська.

Тож на цій ділянці йдуть дуже важкі бої. Умови для маскування піхоти ворога тут дуже добрі, велику кількість сил ворог виділив на боротьбу і протидію нашим дронам. Тим не менше, вдається достатньо ефективно відбивати ворога і втримувати наші бойові порядки».

Юрій Бутусов, командир взводу БпЛА 13-ї бригади НГУ Хартія

 

В’їзд до Куп’янська. Осінь 2025 року

 

7 місяців окупації

Куп’янська громада прожила в окупації з 24 лютого по 17 вересня 2022 року. Що відомо про злочини окупантів у цей час?

- У нас з цієї теми дуже багато інформації: і щодо викрадення людей, і щодо знущань, і щодо катувань… Було і мародерство, і крадіжки, і грабунки... Всі ці злочини документуються правоохоронними органами мало не щодня, і кінця-краю цьому немає. Бо весь час знаходяться нові потерпілі, випливають нові епізоди. Я, до речі, й сам просидів у в’язниці окупантів чотири місяці. Коли Куп’янськ звільнили Збройні Сили України, росіяни тікали так швидко, що просто кинули в’язнів напризволяще й вшилися. Після доби без їжі та води наші хлопці примудрилися лавкою вибити подвійні ґрати на вікні одної з камер й вибратися назовні. Однак після цього вони не втекли, а, вочевидь, ризикуючи життям, пішли шукати ключі від інших камер. Коли вони їх знайшли, то випустили на волю усіх в’язнів.

Розкажіть про ваше спілкування з окупантами протягом вашого ув'язнення. Чи застосовували до вас фізичну силу? Що взагалі їм могло бути потрібно від керуючого справами міської ради?

-  Орки всіх підозрювали у співпраці із ЗСУ із СБУ. Вони весь час тиснули і питали: «Хто твої куратори?» «Кому ти передавав інформацію?» А яку інформацію я міг передавати? Я ж жодною військовою інформацією про російські війська не володів. Були серед росіян і такі, хто звинувачували мене у торгівлі наркотиками чи зброєю. Здавалося, побачивши мене, вони видавали перше-ліпше звинувачення, що приходило їм у голову. А зізнання вони вже вибивали, навіть випалювали. Насправді ж за грати я потрапив через те, що свідомо відмовився від співпраці з окупаційною адміністрацією.

Що допомогло вам вижити у полоні, витримати все?

- А який у мене був вибір? Що я міг іще робити, окрім як триматися? Трохи дивно про це згадувати, але багато натхнення давали пропагандистські газети, які нам роздавали: «Комсомольська правда», «Ізвєстія», «Харьков Z» та інші. Ми легко навчилися читати між рядками. Наприклад, з новини про «майже повне захоплення Харкова» ми розуміли, що росіяни ще навіть не підійшли до міста. Якби вони справді увійшли до нього, то з’явилися б якісь новини про засідання нової адміністрації тощо. Чесно кажучи, було дуже смішно читати всю цю пропагандистську брехню. Але відчуття того, що її авторам є, що приховувати, вселяло у нас надію. А те, що ми не помиляємося у своїх припущеннях, підтверджували нові в’язні, які приходили «з волі». Проте давайте не будемо про те тюремне життя. Мені досі важко це згадувати.

У березні 2022-го року окупанти викрали організатора проукраїнського мітингу, депутата міської ради, ветерана війни на Донбасі Миколу Маслія. Де він зараз? Чи відомо щось про нього?

- Ні, на жаль, не відомо. Коли 1 березня 2022 року у Куп’янську відбувся мітинг на підтримку України, Микола Маслій був одним із його учасників. Мітинг розганяли підрозділи збройних сил росії, застосовуючи для цього сльозогінний газ та димові шашки. Згодом хапали активістів. Тоді-то Микола Маслій і пропав. Ходять різні чутки, але я не хочу їх поширювати.

 

Організатор проукраїнського мітингу у 2022 році, депутат Куп’янської міської ради, ветеран війни на Донбасі Микола Маслій

 

Ось так виглядав Куп’янськ після російської окупації восени 2022 року

 

Урок, який довелося засвоїти через згоріле БТІ

Які уроки Куп'янська, що стосуються бойових дій та окупації, могли би взяти до уваги інші громади?

- Наприклад, те, що кожна громада повинна мати плани реагування на надзвичайні ситуації. Ми до повномасштабного вторгнення завжди ставилися до цього як до формальності, і це було великою нашою помилкою. Інший урок: потрібно оцифрувати абсолютно всі документи, насамперед архіви. Також треба перевезти матеріальні фонди в умовно безпечне місце і релокувати туди відповідних працівників. Ми, на жаль, вчасно цього не зробили, і одного дня внаслідок влучання кацапської міни наше БТІ повністю згоріло з усіма документами. Хоча це було задовго до утворення військової адміністрації, вона тепер змушена розглядати тисячі відчайдушних запитів від людей, які намагаються підтвердити право власності на своє майно. Отже треба якнайшвидше робити цифровий архів усіх документів громади, а також  проводити роз'яснювальну роботу з людьми щодо реєстрації своєї нерухомості. Зараз багато що робиться навіть через «Дію».

Куп’янська військова адміністрація ще рік тому повідомляла, що мешканцям громади виплачено понад 350 млн грн у якості компенсації за втрату житла. Наскільки зросла ця цифра зараз? Наскільки легко чи складно отримувати ці кошти, зважаючи на знищення БТІ?

- У нас два види виплат: за пошкоджене і за знищене житло. Наразі програма щодо виплат за пошкоджене житло не реалізується, бо такою є вимога Кабміну: у зоні активних бойових дій нічого не відновлювати. Тому ми зосереджуємося у напрямку надання компенсацій за знищене житло. Там є певні нюанси, певні складнощі, але ми справляємося.

У чому ж полягають ці складності?

- Виплатам компенсацій повинні передувати обстеження. Тобто комісія має виїхати на місце і наочно впевнитися, що конкретне житло знищене і не підлягає відновленню. А громада перебуває у зоні активних бойових дій, тому далеко не всюди можна потрапити. У липні минулого року уряд прийняв Постанову №815, якою дозволив дистанційне обстеження об’єктів – за допомогою зйомки  з космосу або ж за допомогою відео з БПЛА. Для приватних будинків це зазвичай працює добре, бо переважно одразу видно, можна відновити цей будинок чи ні. А от як бути з випаленими багатоповерховими будинками? Можна їх відновити чи ні, якщо каркаси досі стоять? Тут держава не розробила чітких критеріїв, за якими таке житло може вважатися знищеним, і через це ми отримуємо дуже багато скарг. Адже формально виходить, що житло у людей є. Щодо усіх цих проблем ми на постійному зв’язку з Міністерством розвитку громад та територій України.

Скільки сертифікатів за програмою «єВідновлення» вдалося видати?

- Близько 340. Це, звісно, небагато, але ми потроху набираємо оберти. От буквально вчора у нас було засідання комісії, яка визнала знищеними іще 4 багатоквартирних будинки. Тепер їхні колишні мешканці зможуть отримати сертифікати. Загалом у нас 55 тисяч мешканців і 17 тисяч адрес. На разі подано 4500  заявок, тобто четверту частину. Зазвичай так відбувається через те, що у людей проблеми з реєстрацією права власності, а також через знищення документів БТІ. Однак ми намагаємося вирішити всі проблеми, тому я думаю, що цілком реально вийти на 13 тис. поданих заявок.

 

КП «Купʼянське БТІ» до повномастшабного вторгнення…
. … і все, що залишилося від нього після обстрілу у 2022 році

 

Військова адміністрація та елементи демократії

Цьогоріч буде чотири роки, як створено Куп’янську військову адміністрацію. Ви – один з керівників міської ради. Як ви ставитеся до втрати міською радою фактичної влади? Це добре чи погано?

- Військова адміністрація, незважаючи на всі реалії, є органом тимчасовим, який створюється у громадах, де міські ради, міські голови або виконавчі комітети не виконують покладені на них функції. Тобто це не універсальний рецепт. Якщо міська рада працює злагоджено і оперативно, можна обійтися і без військової адміністрації, й такі випадки є. Але оскільки у Куп’янську у період окупації міський голова і частина депутатів перейшли на бік ворога, створення військової адміністрації було неминучим. Так, голова військової адміністрації Андрій Беседін зараз справді фактично поєднує повноваження міської ради, міського голови і виконавчого комітету. Але є один важливий нюанс: у штаті військової адміністрації лише кілька осіб. Тому основна робота лежить на виконавчому комітеті, у якому я працюю ще з 2020 року, а також на різних управліннях міської ради, що, звісно ж, тепер підпорядковуються адміністрації.

Наскільки за умов абсолютної влади начальника військової адміністрації громада залучена до ухвалення різноманітних рішень?

- Ну, тут треба сказати, що громади у звичайному розумінні у нас зараз немає. Адже на нашій території ведуться активні бойові дії, а обов'язкову евакуацію було оголошено ще у 2023 році. Тому весь наш апарат зараз працює у Харкові. За таких умов все спілкування з мешканцями відбувається онлайн або у нашому хабі. Проте ми все одно як можемо застосовуємо, так би мовити, демократичні елементи управління. От нещодавно ми проводили громадські слухання щодо деколонізацї об’єктів топонімії – за допомогою нашого сайту та соцмереж. За роки великої війни ми також добре налаштували системи онлайн-голосувань, петицій, звернень громадян тощо. Крім того, ми завжди відкриті до будь-яких зауважень і пропозицій у нашому гуманітарному хабі. Ми відкрили його у Харкові, з’ясувавши (через роздачу «гуманітарки»), що понад 11 з 53-х тис. наших мешканців  на разі живуть у цьому місті або поручі із ним.

Розкажіть, будь ласка, про дуже цікаву ініціативу Куп'янської військової адміністрації – програму «Куп'янський дрон». Як виникла ця ідея і яким є результат роботи програми?

- Її створено насамперед заради підтримки військових, які б’ються на нашому, Куп'янському напрямку. Друга мета програми – забезпечити наших людей роботою. Третя – нагадати їм, що вони – українці і мусять зробити свій внесок в оборону держави. Четверте завдання – дати людям спеціальні військові знання, що за наших умов виглядає зовсім не зайвим. Отже, що таке «Куп’янський дрон»? Людина реєструється на спеціальному сайті і, якщо проходить усі перевірки, отримує деталі для складання дронів. Кожен може займатися цим де завгодно: у гаражі, у коридорі, у сараї... Зрозуміло, що жодних боєприпасів людям не дають, їх пізніше кріплять до дронів військові. Коли ми отримуємо зібрані дрони, наш фахівець тестує їх і, якщо все добре, складальник отримує гроші за свою роботу. Ці гроші надходять переважно від спонсорів, які можуть пожертвувати їх через той же сайт, на якому реєструються складальники. За час роботи платформи понад 200 осіб зібрали 2 349 дронів. Назву ще одну цікаву цифру, яка багато що скаже про наш патріотизм: протягом чотирьох років війни працівники Куп’янської міської  військової адміністрації, виконавчих органів ради та комунальних підприємств перерахували на підтримку Сил Оборони України 14,1 млн грн. За домовленістю, всі ми щомісяця віддаємо військовим свій одноденний заробіток. Начебто і небагато, а бачите, яка цифра за 4 роки вийшла.

 

У Куп’янському хабі

 

За час роботи платформи «Куп’янський дрон» понад 200 осіб зібрали 2 349 дронів – за кошти військової адміністрації та спонсорів

 

Вказівник «Куп’янськ», прошитий кулями та осколками. Жити у місті тепер неможливо

 

Про Коаліцію підтримки Куп'янська

Свого часу начальник Куп’янської міської військової адміністрації ініціював інший цікавий проєкт – створення так званої Коаліції підтримки Куп'янська. Нещодавно Андрій Бєсєдін написав на своїй Facebook-сторінці, що до цієї коаліції увійшло канадське місто Вінсдор. Розкажіть докладніше про цю коаліцію і про те, як вдалося залучити канадців.

- Фактично Коаліція – це сукупність міст-побратимів, які підтримують нас. У нас лише за національною програмою «Пліч-о-Пліч: згуртовані громади» таких міст – 12. А є ще міста Польщі, Канади, США… Коли у тебе не просто друзі по всьому світі, а ціла мережа партнерів, треба координувати їхні зусилля. Завдяки створенню Коаліції, ми можемо зібратися разом і вирішити, хто чим може допомогти, хто яку проблему може вирішити. Ми насамперед орієнтуємо наших партнерів на допомогу тим військовим, які б’ються на нашому напрямку. Завдяки Коаліції вони вже отримали чимало дронів, генераторів, акумуляторів, оргтехніки, будівельних матеріалів тощо. Інший напрямок співпраці – допомога нашим мешканцям: «гуманітарка», побутова хімія, оздоровлення дітей, транспорт… Після деокупації восени 2022 року у нас взагалі не було жодної одиниці комунальної техніки, жодної! Все вкрали орки, розібрали, знищили під нуль. Лишилися тільки лопати та мітла. А тепер ми маємо навіть автобуси й сміттєвоз, які зараз вони працюють у сусідніх громадах.

Які громади є вашими партнерами за проєктом «Пліч-о-Пліч: згуртовані громади»? Чи задоволені ви співпрацею з ними?

- Дуже задоволені. Серед наших партнерів такі великі міста, як, наприклад, Полтава, Львів, Рівне, Чернівці та Івано-Франківськ. До речі, до Івано-Франківська ми зараз відправляємо дітей для оздоровлення і для участі у спортивних змаганнях. Ті громади, які не можуть надати нам якоїсь суттєвої матеріальної підтримки, приміром, сприяють підвищенню кваліфікації наших вчителів. Це теж важливо. Тож «Пліч-о-Пліч» працює.

Розкажіть про Центр підтримки куп'янчан у Харкові. Як і чим він допомагає людям?

- Це фактично простір, що об'єднує у собі можливість надання гуманітарної, соціальної, правової допомоги та адміністративних послуг. Наприклад, там до послуг наших мешканців праля та перукар, які не беруть з них жодної платні. У цьому просторі можуть також збиратися на свято діти, туди можуть прийти для обговорення якихось своїх питань ветерани і взагалі будь-хто.

Які зараз головні статті витрат громади і з чого наповнюється її бюджет?

- Головна стаття витрат – це допомога Збройним силам України. Лише за цей рік ми перерахували різноманітним військовим підрозділам 82 млн грн. Тобто аж 44% свого бюджету ми передали ЗСУ, і це найвищий відсоток у цілій Україні. На другому місці за обсягом – реалізація місцевих програм, серед яких чільне місце займають програми з допомоги військовим: ветеранам, пораненим, тим, хто повернувся з полону тощо. Коштів потребують і три діючих релокованих комунальних підприємства. А наповнюється бюджет з податків релокованих комунальних підприємств та з державних субсидій.

 

Цими днями до Куп'янського медичного центру було доставлено черговий гуманітарний вантаж від «АІСМ Україна»: жарознижувальні, знеболювальні, антибіотики, метаболічні препарати, медичне приладдя, засоби особистої гігієни, а також портативні зарядні  електростанції й обігрівачі

 

Третя річниця підписання меморандуму про співпрацю з містом Прущ-Гданський. Праворуч – міський голова Януш Врубель, ліворуч – начальник Куп’янської військової адміністрації Андрій Беседін

 

Зустріч представників Куп’янської військової адміністрації у Харкові з командою місії Данського Червоного Хреста в Україні

 

«12 червня минув рік з часу підписання меморандуму про співпрацю між містом-героєм України Куп'янськом та містом-рятівником Жешувом», написав у своєму Facebook Андрій Беседін (на фото ліворуч). Праворуч – міський голова Жешува Конрад Фйолек

 

Куп’янські діти на відпочинку у Польщі

 

Відпочинок на Івано-Франківщині

 

Куп’янські школярі у Польщі

 

Про майбутнє громади і сили для боротьби

Чи існує вже стратегія повоєнної відбудови Куп’янська? Яким ви бачите свою громаду через 5-10 років після закінчення війни?

- Так, стратегія є, ми саме завершуємо розробку цього документу. Але я б не хотів забігати наперед, надто вже динамічною є ситуація на полі бою. У зв’язку із цим у нас, наприклад, два роки тому була одна візія розвитку, а зараз вже трошки інша. Це пов'язано і з руйнуваннями, і з можливостями відновлення тощо. У нас же був дуже потужний транспортний вузол, однак спрямований він у бік країни-агресора та Луганської області. Ми тепер розуміємо, що з імовірністю 99,9% ці напрямки не будуть потрібними у майбутньому. Також у нас була дуже потужна промисловість, але для того, щоб оцінити можливості її відновлення, нам потрібно потрапити на територію громади. Також треба знайти наших підприємців і визначити їхні плани, які, природно, змінюються з плином часу. Нам також потрібні кошти на допомогу цим підприємцям і пільговий режим оподаткування на державному рівні. Окрема тема – аграрії, але щоб говорити з ними, треба спершу розмінувати всі землі.

Що, на вашу думку, потрібно змінити в українській системі врядування воєнного часу, враховуючи досвід прифронтових громад?

- Як показала практика, воєнний стан не звільняє від відповідальності за прийняття будь-яких рішень. З одного боку це правильно, з іншого боку є певні процедури, які гальмують чи навіть унеможливлюють вирішення проблем. Бо поки процедура пройде, рішення стають неактуальними. Тому для таких громад, як наша, треба проаналізувати весь масив законодавства з усіх напрямків. Ось, наприклад, ми отримуємо багато скарг від підприємців, яким органи державної податкової служби нараховують податки за землю та майно, хоча їхній бізнес вже 4 роки як не існує. Це викликає обурення у людей. Але з іншого боку, є норми Податкового Кодексу, і від них нікуди не дінешся. Це треба якнайшвидше врегулювати. Окрема тема – забезпечення оплати енергоресурсів, які використовують військові підрозділи, коли розміщуються, наприклад, у приватному секторі чи у комунальних будівлях. Законного механізму такої оплати немає. Це теж треба привести до ладу.

Що дає вам сили для щоденної боротьби?

- Розуміння її потрібності. Ми намагаємося розвивати нашу громаду, незважаючи ні на що. Навчальний процес у нас триває, фізкультурно-оздоровчий також, ми проводимо різні заходи для дітей та дорослих – переважно у Харкові. З нового навчального року ми плануємо відкрити новий освітній простір. У нас чудово працюють два релоковані лікувальні заклади, є і «первинка», і «вторинка», що вже складають конкуренцію місцевим лікарням. Адже завдяки реформі децентралізації, гроші йдуть за пацієнтом. Життя іде, життя перемагає смерть. І хоча ми не знаємо, коли і якою буде наша перемога, ми не сумніваємося у ній. Це і дає нам сили та сповнює нас натхненням.

 

«Шлях додому», малюнок третьокласниці Куп’янської школи Дарини Татариної

 

Цьогорічний останній дзвоник у Куп'янській громаді, який вона провела у Харкові

 

У цьому матеріалі використані фото з відкритих джерел